Гуситський рух — боротьба чеського народу в 1-ій половині 15 ст. проти католицької церкви і німецького засилля, що вилилася в так звані гуситські війни (1419–1437), названий за ім'ям чеського мислителя, реформатора церкви Яна Гуса.
Поштовхом до виникнення гуситського руху стали виступи Яна Гуса і його сподвижників — Ієроніма Празького та інших.
У гуситському русі із самого початку позначилося два крила — помірне (Чашники) і радикальне (Таборити), що мали різні цілі.
Таборити. Табори́ти — прихильники радикальної течії гуситського руху у Чехії XV століття.
Назва походить від гори Табор на півдні Чехії, де була їхня фортеця. Програмний документ — «Дванадцять празьких статей». Вимагали докорінної реформації католицької церкви, позбавлення її багатств, переведення богослужіння на чеську мову, скасування приватної власності, феодальних привілеїв і створення царства справедливості.
Чашники. Ча́шники — прихильники поміркованої течії гуситського руху у Чехії XV ст. Програмний документ — «Чотири празькі статті». Це були переважно магістри-богослови університету, частина панів і рицарів, середнє духовенство, багато ремісників. Вимагали позбавити католицьку церкву її землеволодінь, здійснювати причастя мирян хлібом і вином («чашею» — звідки й пішла їх назва), запровадити для духовенства відмову від власності, суворе покарання за здійснені гріхи.
Хрестові походи проти гуситів. Помірні гусити (Чашники) — сформулювали свої вимоги в документі Чотири празькі статті, які були схвалені таборитськими священиками. На цій основі таборити і чашники об'єдналися проти спільного ворога — імператора Священної Римської імперії Сигізмунда (брата Вацлава IV і спадкоємця чеської корони), який навесні 1420 організував хрестовий похід проти гуситів. Імператор узяв міста Північної Чехії і в червні цього року обложив Прагу. Об'єднані гуситські війська під керівництвом Яна Жижки 14 липня 1420 завдали нищівної поразки хрестоносцям. Сейм, скликаний у м. Чаславі 3-7 червня 1421, обрав новий тимчасовий уряд, Чотири празькі статті були проголошені законом, а Сигізмунд позбавлений чеського престолу.
В 1431 у кардинал Джуліано Чезаріні організував новий хрестовий похід проти гуситів. Почав свою роботу Базельський собор, що ініціював переговори з гуситами
Релігійні диспути і мирні переговори між обома гуситським партіями тривали до Празького сейму 1444 року, на якому вчення таборити було оголошено помилкою. Разом з перемогою чашників над таборити стало зникати релігійна наснага перших. 5 липня 1436 між чашниками та імператором було укладено мир, в результаті якого імператором Сигізмундом були ратифіковані Празькі компактати. Папа Римський Євгеній IV не визнав ці документи.
Реально влада в Чехії після хрестових походів належала політичним союзам, які об'єднували шляхту і міста під управлінням гетьманів. Одним з них був Їржі з Подєбрад, який в 1452 взяв Табор, поклавши край існуванню таборитів.
Наслідки руху гуситів. Після поразки Чехії у війні церковні організації гуситів на довгий час припинили своє існування.
Бій під Ліпанами. Вона почалася 30 травня 1434 в неділю о 3 годині дня. Панська піхота була побудована в колони, попереду яких рухалися бойові вози. Дівіш Боржек з Мілетіна віддав наказ почати атаку в момент, коли гармати таборитів, зробивши черговий залп, були розряджені і приховані в пороховому диму. Це дозволило дещо зменшити втрати при русі. Проте, коли піхота панів під прикриттям власних возів почала наближатися до позицій таборитів, гармати заговорили знову.
Поразка таборитів при Ліпанах означало їх повний розгром. І хоча військові дії тривали з перервами до 1437 р., коли упав замок Сіон і був страчений пан Ян Рогач з Дуби, останній гетьман таборитів, доля війни була вже вирішена при Ліпанах.
Поразка таборитів не означало поразки гусизма. Але гуситський революційний рух входило тепер у нову фазу.
