У 60 році до н. е. Цезар управляв Південною Іспанією. Поступово в нього виник задум добитися ще більшої влади в самому Римі. Для цього він таємно домовився з відомими полководцями Марком Крассом і Гнеєм Помпеєм. Вони утворили Перший тріумвірат (від слів „тріумф" - три та „вір" - муж). Це був союз, спрямований проти сенату. Тріумвіри поділили між собою керівництво провінціями і домовилися підтримувати один одного. Користуючись підтримкою колег Юлій Цезар організовував військовий похід у Галлію (територія сучасної Франції). Серед галльських племен не було єдності, вони ворогували і воювали між собою. Цезар, який прибув до Галлії у 58 р. до н.е., скористався з цього. Сповідуючи відомий римський принцип «розділяй і владарюй!», він поступово, за вісім років, підкорив усю Галлію. Але ця перемога не була остаточною. Племена галлів постійно повставали, і римлянам весь час доводилося їх упокорювати.
Уся Галлія, завойована Цезарем, увійшла до складу Римської держави. про похід до Галлії Цезар розповів у своїх «Записках про Галльську війну».
Цезар вийшов до протоки Ла-Манш і навіть переправився на Британські острови. Завойовані землі увійшли до складу римської держави як провінції Галлія. Поки Красс воював з парфянами в месопотамських пустелях, а Цезар придушував повстання в Галлії, Помпей залишався в Римі і все більше впливав на державні справи. Після смерті в 53 р. до н. е. Красса, Помпей фактично ставав єдиним правителем держави. Політична анархія в римі підказувала Сенатській олігархії необхідність сильної влади. Помпей здавався сенату кращим союзником, ніж Цезар. 52 року до н. е. Помпей був обраний консулом вперше в римській історії без колеги. У 50 р. до н. е. Помпей, наляканий успіхами Церазя у Галлії, почав схиляти сенат до прийняття рішення про відклик Цезаря з завойованих земель. 1 січня 49 р. до н. е. сенат ухвалив відповідний наказ. Народні трибуни наклали на це рішення „вето" і втекли до Цезаря. У розпорядженні Юлія Цезаря було лише два легіони (бл. 10 тис. воїнів). Перебуваючи біля кордонів Італії він розумів, що, перейшовши р. Рубікон, розпочне громадянську війну. Зваживши всі „за" і „проти", зі словами „Жереб кинуто!" - він переправився на той бік річки.
Помпей відступив до Греції. У Греції поблизу міста Фарсал. У 48 р. до н. е. відбулася битва двох видатних римських полководців. У Битві при Фарсалі, Цезар розбив армію Помпея, якому вдалося втекти до Єгипту. Там, разом із родиною, він сподівався знайти притулок і захист у царя Птолемея XII. Але на той час цар Єгипту вже помер, і за його трон сперечалися син і дочка — Птолемей ХІІІ і Клеопатра. Переміг Птолемей. Щоб не сваритися з Цезарем, він наказав убити Помпея.
