Давньоримські легенди пов'язували заснування Рима з Троянською війною. Вони розповідали, що, коли загинула Троя, деяким троянцям вдалося врятуватися. На чолі їх стояв Еней. Кораблі втікачів довго носилися по морських хвилях. Нарешті вони прибули до Італії і заснували м. Альбу-Лонгу в Лації. Один із нащадків Енея, цар Нумітор, був повалений своїм братом Амулієм. Боячись помсти з боку дітей або онуків Нумітора, Амулій примусив його дочку Рею Сільвію стати весталкою. Весталки, жриці богині Вести, не мали права вступати в шлюб. Однак у Сільвії від бога Марса народилися два сини-близнюки, Ромул і Рем. Щоб позбутися від них, Амулій наказав кинути їх в Тибр. Але хвиля викинула немовлят на берег, де їх вигодувала вовчиця. Потім вихователем дітей став пастух. Зрештою брати дізналися про своє походження, вбили Амулія, відновили в правах свого діда, а самі заснували нове місто - Рим. При заснуванні міста між братами виникла сварка, під час якої Ромул убив Рема. Ромул став першим римським царем, і місто отримало назву від його імені: Рим но-латині Roma.
Римські вчені намагалися визначити на підставі легенд дату заснування Риму. Варрон в I ст. до н.е. запропонував вважати днем заснування Рима 21 квітня 753 р до н.е. День 21 квітня був у древніх латинян пастушачим святом. В даний час учені дивляться на дату, запропоновану Варроном, лише як на традиційну.
Проте вчені визнають, що в римських легендах поряд з вигадкою відбилися і спогади про реальні історичні події: про приблизний час виникнення Рима, про зв'язок перших римських поселенців з Альба-Лонгою та інших фактах. Так, легенда про викрадення римлянами сабінянок виникла після злиття латинської і сабінської громад в Римі. Вона розповідає, що першими жителями Рима були тільки юнаки - супутники Ромула.
Сусідні общини поставилися до нових поселенців недовірливо і не хотіли видавати за них своїх дочок.Тоді Ромул улаштував свято, на яке запросив сабінян. Під час бенкету римляни викрали дівчат-сабінянок. Сабіняни пішли війною на Рим, але сабінянки зуміли помирити своїх батьків і чоловіків.
Рим виник на лівому березі Тібру, в 23 км від його гирла, на семи пагорбах: Палатині, Есквілині, Целії, Капітолії та ін.. Географічне положення Риму було вигідним у багатьох відношеннях: він стояв на судноплавній річці, поблизу моря. По лівому березі Тібру, біля самого підніжжя пагорбів, на яких зародилося місто, проходила стародавня «соляна дорога», за якою в глиб країни везли сіль, видобуту в гирлі Тибру. Пагорби, особливо Капітолій і Палатин, що мали обривисті схили, були зручні для оборони від ворогів. Перше поселення на місці майбутнього Риму виникло в X ст. до н.е. на Палатинському пагорбі.
Припускають, що саме слово «Рим» (по-етруських Ruma) етруського походження. Таким чином, Рим виник як територіальна громада, як союз, заснований не на племінній спільності, а на сусідській.
Довгий час вчені вважали історію найдавнішого Риму вигадкою античних письменників. Але нові археологічні розкопки, знахідки написів і досягнення лінгвістичної науки показали, що в повідомленнях древніх авторівміститься багато достовірних відомостей. Так, виявилося, що місце майбутнього міста було заселено вже в середині II тис. до н. е. За виявленими в Римі і в Етрурії осколках кераміки мікенського типу і по наявності в латинській мові слів, відомих з табличок лінійного письма «Б», з'ясували, що в оповіданнях про Евандре і Геркулеса містяться згадки про спроби ахейських греків закріпитися в притибрському районі в кінці II тисячоліття до н. е. Шляхом зіставлення різних видів джерел була встановлена історичність не тільки етруських царів, а й Нуми і Анка Марція.
