Поява родини Острозьких на Брацлавщині пов'язана з іменем князя Костянтина Івановича Острозького — відомого воїна і політика (з 1499 р. великий гетьман литовський). Вінницьке староство вперше було надане Костянтину Острозькому 1497 року, володів цими землями понад 30 років. На самому початку XVI століття офіційний титул іменував його «намісником вінницьким, брацлавським і звенигородським».
1516 р. у бою під Меджибожем загинув один із синів Острозького — Роман. В наступні роки князь Костянтин продовжував залишатись одним з найвпливовіших політиків Польщі і Литви і активно впливати на перебіг подій.
Син Констянтина Острозького — Ілля Костянтинович в 1530–1539 роках виконував обов'язки брацлавського і вінницького намісника. Однак особливе місце в українській історії належить молодшому сину Костянтина Острозького Василю-Костянтину. Заможний український магнат, «оборонець православ'я», один з найосвіченіших людей свого часу, фундатор Острозької академії і друкарні, він на своїй печатці звелів вигравірувати девіз: «Dei gratia dux Ostrogiae» («Божою милістю князь Острозький»).
Про Василя Костянтина Острозького написані сотні монографій і статей; залишив помітний слід на Брацлавщині (були чималі маєтності і «господарські» замки). В 1586 році звелів побудувати замок у Красному, який одержав сумну славу в роки Визвольної війни як місце загибелі полковника Данила Нечая. Невдовзі власністю В. К. Острозького став Пиківський замок — давні володіння польського роду Кмітів. Як воєвода Київський (1559–1608 рр.) В. К. Острозький контролював ситуацію на степових кордонах Брацлавщини.
