Володимир Борисенко з приводу проблеми виникнення та становлення українського козацтва говорить такі речі:він каже що в історії в термін «козак» вкладався різний зміст. Він каже,що з`явившися в пратюркській мові,слово “козак» поступово набуло в українського народу значення особисто вільної,мужньої й хороброї людини,незалежної від офіційних властей,захисника України,оборонця православної віри.Він каже,що поява козацтва мала під собою 2 основних взаємопов’язаних чинники:природне прагнення людей до особистої,політичної,господарської й духовної свободи та необхідність захисту краю від татар.Він говорить,що ареал поширення козацтва наприкінці XV ст .(час виникнення козацтва) сягав Середнього Подніпров’я.Але він зазначає,що козаки,можливо,мешкали тут і раніше.Він каже,що незважаючи на виняткову роль козацтва в обороні краю,власті відмовлялися визнати особливе місце козаків у суспільстві,змушували їх працювати на державців і платити податки.Підсумовуючи цю тему, Борисенко каже,що обітованою землею для козаків стала місцевість нижче дніпровських порогів.Тут вони й стали осідати,прилаштовуючись до нових умов існування.
Валерій Смолій з приводу цієї проблеми говорить таке:він каже,що найобгрунтованішою концепцією походження козаків є автохтонна концепція,згідно якої козацтво пішло з місцевої української людності. Причини,які призвели до виникнення козацтва, каже Смолій, мали комплексний характер. До них належали економічні, політичні та інші. Пояснюючи причини його виникнення, очевидно, недоцільно надавати пріоритет уходницьким заняттям населення перед необхідністю захисту південного порубіжжя від вторгнень татар або акцентувати увагу на значенні втеч як однім з форм соціальної боротьби в ущерб іншим факторам. З певністю можна стверджувати лише одне - південні степові райони стали у XV cт. тією місцевістю, де збиралися представники різних соціальних категорій населення ~ часто з різноманітними інтересами, далеко не однозначною мотивацією своїх дій і вчинків та початковим імпульсом, що змусив їх залишити обжиті місця й вирушити у сповнені небезпеки, але вільні степові райони.Смолій каже,що українське козацтво еволюціонувало до значних вищих форм своєї організації. Іншим важливим фактором,каже Смолій, що забезпечив українському козацтву швидку й порівняно безболісну еволюцію, було те, що воно розвивалося на широкій соціальній базі, яка постійно оновлювалась і динамічно змінювалася. Школу козацтва пройшли сотні тисяч представників різних категорій населення українських земель ~ бояр, шляхти, міщан і, насамперед, селянства. У другій половині XVI cт. за далекими дніпровськими порогами виникло специфічне військовополітичне утворення- Запорозька Січ. Заснована українським козацтвом, Січ стала тим додатковим фактором, що істотно вплинув на подальшу еволюцію його політичних поглядів. Проте,говорить Смолій, рубіжною віхою на шляху розвитку козацтва як стану були події Національно-визвольної війни українського народу середини XVII cт. Гадаємо, слід розрізняти два аспекти цього питання: по-перше, бурхливе кількісне зростання козацтва, яке в деяких регіонах, по суті, перетворилося на основну групу населення України, і, по-друге, якісні зміни, що відбулися в його становищі. Адже з гнаного, практично поставленого поза законом Речі Посполитої стану козацтво перетворилося на стан привілейований, такий, що репрезентував соціально-економічну основу гетьманської України, її політичний устрій та ідеологію.
Віталій Щербак на цю тему говорить таке:що на середину XVII ст. козацтво остаточно сформувалося як соціальний стан українського суспільства;що саме охоронці південного прикордоння й уходники-промисловці, які перебували в постійних контактах з татарськими кочівниками,були основою утворення козацтва. Він говорить,що генеза козацтва була закономірним результатом вікової боротьби осілого землеробського населення зі степовими кочівниками в зоні "Великого кордону", який розділяв європейську та азійську цивілізації. Він також говорить,що польська експансія і посилення соціального та національно-релігійного гноблення наприкінці XVI — в першій половині XVII ст. привели до покозачення широких верств селянства та міщанства, частина яких здобула козацькі праваЩе він говорить,що вагомим чинником зростання чисельності козацтва з другої половини XVI ст. стала Запорозька Січ як форпост боротьби проти татарської агресії, а згодом — центр визвольного руху в Україні. Запорозька громада поповнювалася вихідцями з різних соціальних верств української людності та представниками інших народів. Ще він каже,що основи формування станових ознак українського козацтва закладалися шляхом залучення запорожців на державну службу.Підсумовуючи цю тему,він говорить,що у формуванні козацької верстви простежуються три етапи. Перший охоплював час з другої половини XV до 50—60-х років XVI ст., коли на теренах південного прикордоння утворилася окрема група населення з певним видом занять і специфічним способом життя. Другий етап припадає на 70—80-ті роки, протягом яких постановами уряду Речі Посполитої козакам надавалися специфічні права та привілеї. Останні почали поширюватися й на інші контингенти запорожців, які залучалися до участі у військових кампаніях. Це зумовило зародження у суспільній свідомості козацького ідеалу — вільної людини з певними імунітетними правами. Третій етап пов’язаний з боротьбою за відстоювання "вольностей". У ньому чітко простежуються два періоди: з часу повстання під проводом Криштофа Косинського (1591 —1593) до середини 20-х років XVII ст., коли переважали дипломатичні методи; наступний характеризувався серйозними збройними конфліктами з владою. Логічним завершенням останнього стала Національно-визвольна війна. Утвердження пріоритету козацтва у виконавчих структурах Української держави забезпечило йому привілейоване становище в суспільстві.
Наталя Яковенко говорить що аж дo oстaнньoї чвeртi XVI ст., кoзaцтвo – цe зaняття i спoсiб життя, a нe сoцiaльний стaтус.Зараз між істориками йде така дискусія про генезу козацтва: чи рoзцiнювaти кoзaцтвo як oргaнiчнe явищe, щo вирoслo з нaдр руськoгo життя, чи визнaти йoгo зa фaкт привнeсeний, вiдгoмiн тюркськиx iнститутiв. Стрoгo бeручи, тюркськe i укрaїнськe кoзaкувaння – цe рeчi рiзнoї гeнeтичнoї прирoди, oб’єднaнi лишe нaявнiстю спiльнoгo пoлiгoну – Пoля-каже автор.Кoзaкiв-тaтaр пoрoджувaв рoзклaд рoдo-плeмiнниx вiднoсин, з якиx вилaмувaлися свaвiльнi oдиницi. Нaтoмiсть пeршi кoзaки-xристияни, кoтрi здaються нiби дзeркaльним вiдбиткoм свoїx тaтaрськиx кoлeг, були рaннiми нoсiями рoзвинутoгo iндивiдуaлiзму, прoтистaвлeнoгo дeржaвi тa її кoнтрoлю. Oкрiм тoгo, збрoйнo-стoрoжoвa i рoзбiйницькa функцiї у слoв’янськoму кoзaкувaннi вiд пoчaткiв iшли в пaрi з прoмислoвo-гoспoдaрськoю дiяльнiстю нa стeпoвиx уxoдax, a нeвдoвзi – i з пioнeрським зeмлeрoбствoмЩодо теми про заснування Запорозької Січі,авторка каже,таке:для того щоб заснувати Запорозьку Січ,було потрібно:группа рівних людей,у яких переважали фізичні якості,сплоченість колективу,поява лідера.Підсумовуючи цю тему,авторка говорить,що нaвряд чи прaвoмiрнo ввaжaти укрaїнську кoзaччину пoрoджeнням спoкoнвiчнoгo прoтистoяння oсiлoгo xлiбoрoбськoгo пoбуту з кoчoвoю цивiлiзaцiєю, як звичнo твeрдиться. Нaвпaки, її пoявa – цe свoгo рoду кoмпрoмiс iз Пoлeм, дe сaмe життя витвoрилo eлaстичну буфeрну смугу, нa якiй пoєднaлися нaвички виживaння в Пoлi з oрiєнтaцiєю нa цiннoстi oсiлoгo свiту.
