У радянський час основною булла класова теорія походження козацтва.У цій теорії казалося,що експлуатоване населення боролося проти феодалів.Тобто,настрої населення були антифеодальні.Праці таких відомих дослідників,як К. Г. Гуслистий і В. О. Голобуцький, були ґрунтовними за залученням джерельного матеріалу та достовірністю фактажу, втискувалися в рамки пануючої ідеології. Звідси — основна причина виникнення козацтва визначалася протидією селянських мас соціально-економічному і національному гнобленню. На радянський час припадають і останні два десятиліття наукової діяльності І. П. Крип’якевича. Святкування 300-річчя так званого "возз’єднання України з Росією" відкрило можливість для вченого опублікувати велику працю, присвячену Богданові Хмельницькому. Незважаючи на цензуру, широка історична палітра твору дозволила І. П. Крип’якевичу не лише ґрунтовно висвітлити постать Великого гетьмана, але й окремі питання історії українського козацтва XVII ст. ак, аналізуючи становище України напередодні Національно-визвольної війни, дослідник звернув увагу на окремі соціальні верстви. Очевидно, віддаючи данину часові, І. П. Крип’якевич вказував на диференціацію в середовищі козацтва, поділяючи його на три групи: заможне, середнє і бідноту. Разом з тим, вчений вперше дав визначення козацької верстви: "Козацтво становило окремий стан у феодальному суспільстві. Це була маса волелюбних войовників, які власними силами здобували собі землі, господарство і захищали його із зброєю в руках. У свої ряди козаки приймали кожного охочого, не питаючи про його походження. Запорізький «лицар» не вважав ганьбою для себе займатися господарством, самому орати й сіяти, торгувати та ін. Але при всій своїй специфіці козацтво залишалося однією з груп феодального суспільства і не могло вийти поза його рамки". Творчий розвиток поглядів І. П. Крип’якевича на козацтво як окремий стан знайшов втілення у працях дослідника середньовічної епохи Ф. П. Шевченко. Він, зокрема, звернув увагу на тривалий період становлення козацької верстви. У другому випуску щорічника "Середні віки на Україні" (1973) вчений опублікував статтю, яка містить висновок про перетворення козацтва на окремий соціальний стан українського суспільства у роки Національно-визвольної війни. Вилучення щорічника з бібліотек стало ще одним кроком до гальмування розробки тематики середньовіччя, в тому числі й козацької.
