Невдоволення політикою Вітовта. У 1409 р., готуючи змову проти Вітовта, був заарештований князь Свидригайло, що повернувся з Москви (у Кременецькому замку він провів 9 років).
Саме в цей період посилилася загроза як Польщі, так і Литві з боку Тевтонського ордена. «Велика Війна» розпочалася 1410р. Її центральною подією стала битва під Грюнвальдом, що відбулась 15липня. Характерно, що з 17 полків Литви 10 набиралися на території України, Білорусі та Смоленської землі, а з 16 польських полків 6 складалися з мешканців Поділля і Галичини. Битва завершилася поразкою Ордена. Бойова міць Тевтонів була підірвана і вже ніколи не відновилась.
Тевтонський орден передав Литві Жемайтію, а Польщі — Добжинську землю. Просування хрестоносців на схід схід було зупинене, і поступово Тевтонський орден зійшов з історичної сцени.
Після Грюнвальдської битви становище Вітовта зміцнилось. У1413 р. на сеймі в м. Городлі була укладена нова унія. Городельська унія визнала існування великокнязівського престолу в Литві. Свою самостійність Литва мала зберегти і по смерті Вітовта, але під суверенітетом польського короля. Запроваджувався інститут спільних польсько-литовських сеймів. Городельський акт підтвердив привілейоване становище католиків у Литві. Найвищі посади у державі — воєвод, каштелянів — мали обіймати лише католики. Литовська католицька шляхта діставала такі ж самі права, як і польська шляхта в коронних землях. Ці пункти унії викликали антагонізм між католиками і православними та стали причиною боротьби православної знаті за відновлення свого політичного впливу.
