Перемога на Синій Воді зробила невідворотним процес подальшого унезалежнення Кримської Орди від Сараю і створення самостійного, дружнього ВКЛ Кримського ханства.
Синьоводська битва стала етапною подією в історії України. З неї почалося бурхливе відродження старої, а фактично формування нової української державності під егідою правлячої династії литовських Гедиміновичів. Перейнявши державні та інші традиції Київської Русі, її представники прагнули відродити її давньокиївську спадщину в межах єдиної Литовсько-Руської держави.
Блискуча перемога Ольгерда знаменує собою остаточне звільнення всіх поліських земель включно з Києвом, Поділля та значної частини Наддніпрянщини з-під Ординського панування. Завдяки цьому Полісся вдруге в своїй історії об'єднується в складі єдиного державного утворення на чолі з Великим князем Литви, Русі та Жемайтії Ольгердом. Новим князем Києва стає син Ольгерда Володимир.
Водночас на Галичині стверджується влада Польської корони, а російські терени Русі залишаються під монголо-татарським ігом ще протягом більше ніж 100 років.
Князь Ольгерд продовжує розбудову ВКЛ, активно залучаючи до державного управління як етнічну литовську, так і русинську шляхту. По всьому Поліссю зводяться нові церкви й відроджуються міста, з'являються поселенці - литвини. Будучи хрещеним язичником, князь Ольгерд провадить толерантну релігійну політику, зокрема відновлює православну митрополію Києва (Литовсько-Руська митрополія).
1377 року князь Ольгерд помирає й стає останнім з великих володарів Європи, якого було спалено за древнім язичницьким ритуалом.