Внаслідок Ярославської битви Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився у Галичі та надовго поклав край зазіханням Угорського королівства. Тоді ж князь здійснював успішні походи проти литовців і ятвягів, у 1244 р. взяв Люблін і Люблінську землю.Допомагаючи своєму сину Романові, одруженому зі сестрою австрійського герцога Фрідріха II Бабенберга Гертрудою, у боротьбі за австрійську корону, Данило Галицький пішов на Чехію та Силезію.Активність зовнішньої політики Данила виявлялася й династичними шлюбами його дітей.Так, Лев Данилович був одружений із дочкою угорського короля Бели IV.Шварно, взяв шлюб із дочкою литовського князя Міндовга.Дочку Данила Переяславу було видано заміж за мазовецького князя Земовита. Поліпшення відносин Данила Галицького з угорським королем Белою IV після одруження його сина Лева з угорською принцесою Констанцією втілилося у спільну боротьбу за австрійську спадщину проти коаліції чеського короля Вацлава І та імператора Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена. Але участь військ Данила Галицького разом з польським і литовськими союзниками у цій боротьбі не принесла бажаних результатів.Важливим напрямком зовнішньої політики Данила Галицького були відносини з монгольськими володарями.Здійснивши подорож в Орду, Данило починає шукати союзників у боротьбі з ординцями.Із цією метою налагоджує союзницькі відносини з Польщею, Угорщиною, Владимиро-Суздальським князівством.Відгукнувся князь на пропозицію Ватикану розпочати переговори про участь русичів у хрестовому поході європейських держав проти монголів.До того ж папа Римський Інокентій ІV плекав надії на запровадження релігійної унії (об'єднання) між православ’ям і католицизмом у Галицько-В.У боротьбі з татарами Данило Галицький намагався використати і підтримку Папи Римського. Відтак між Папою та Данилом зав’язалося тривале листування і переговори, довгих 8 років. Якщо князь Данило сподівався на допомогу у боротьбі проти татар, то папа, прагнув навернути «руських схизматиків» у католицтво. Лише після того як Папа Інокентій IV видав буллу, в якій закликав Польщу, Чехію, Моравію, Сербію та Померанію до хрестового походу проти татар, князь Данило погодився коронуватися 1254 року у місті Дорогочині. Слід відзначити, що Данило Романович коронувався як король Русі, а не лише Галичини і Волині. Після смерті Інокентія IV у грудні 1254-го новий папа Олександр IV проводив агресивну політику щодо Галицько-Волинського князівства, підтримуючи литовського князя Мендовга, який не заперечував проти насадження католицизму у Литві, в його боротьбі проти короля Данила.Відносно дружніми були стосунки Данила Галицького з деякими польськими князями. В 40-і роки XIII ст. Данило та Василько Романовичі активно підтримували князя Конрада Мазовецького у його боротьбі за Краків із Болеславом Сором’язливим. Під час кампанії 1243—1244 років Данило Галицький захопив Люблін, а князь Василько дійшов аж до Вісли. Натомість русько-литовські стосунки були напруженими через часті напади ятвягів та литовців на землі Волині.
