Продуктивні сили України здійснювали воєнну перебудову в надзвичайно важких умовах. Починаючи з другої половини 1942 р. держава щорічно витрачала на забезпечення потреб фронту понад дві третини бюджету. Величезні масштаби воєнного виробництва й руйнування економіки окупантами негативно вплинули на розподіл національного прибутку. Гігантські воєнні витрати спричинили падіння відтворення сукупного продукту. Зростання цін на товари широкого вжитку, кредитна емісія, великі податки з населення, внески громадян і реалізація воєнних позик, лотерей були важливим джерелом нагромадження і покриття воєнних витрат радянської економіки. Аналіз документального матеріалу свідчить, що продуктивні сили України виступили одним з вирішальних чинників перебудови промисловості на воєнний режим.
Важливими формами допомоги робітників державі у фінансуванні воєнних витрат були передача фонду оборони додатково виробленої продукції і значних сум заробітної плати, передплата воєнних позик і купівля грошово-речових лотерей. Ці заходи проходили, як добровільно так і в організаційно-примусовому порядку. Місцева влада, нерідко, застосовувала до громадян, які відмовлялися передплачувати позику за відсутності коштів, методи брутального примусу. Одним з найважливіших напрямків оборонно-масової роботи трудових колективів було їх шефство над військовими госпіталями, надання посильної допомоги пораненим бійцям і командирам Червоної армії. Вони передали приміщення клубів, будинки відпочинку та санаторії у тимчасове користування Наркомату оборони СРСР. Створені на їх базі воєнні госпіталі були на повному утриманні трудових колективів.
Протягом 1943 – 1945 рр. Україні виділили із союзного бюджету лише 6,4% коштів від 285 млрд. крб. збитків, завданих війною. Наприкінці війни 385 тис. шахтарів знову вивели Донецький басейн на перше місце в СРСР за видобутком вугілля.
Нестача коштів, матеріалів, технічних засобів і робочої сили, незадовільні умови праці й важке матеріально-побутове становище робітників були основною перешкодою на шляху відновлення господарства. Негативно на цей процес впливало також те, що центральні союзні органи протягом 1943–1945 рр. продовжували відправляти робітників з України у східні райони СРСР. Незважаючи на вказані проблеми, відродження продуктивних сил республіки було важливою передумовою відбудови і розвитку економіки у воєнний і повоєнний період.