Налагодження кіносправи радянська влада починала з кінохроніки як більш простої у виробництві, порівняно з ігровими фільмами, а головне - більш підходящої для завдань агітації та пропаганди ідей революції, комунізму. І «хроніка» виправдала надії, що покладали на неї більшовики. Показуючи, «доповнюючи» події, ілюструючи свої гасла, квазі-документальна кінематографія сприяла як поширенню правди та напівправди про революційні події, так і швидкому витворенню нових легенд і міфів - про революцію, її вождів, героїв, «жертви» і т.д.В УРСР перші хронікальні зйомки здійснюють піонер українського кіно Д. Сахненко, оператори з великим досвідом роботи в дореволюційному кіно В. Добржанський, А. Майне /Майнц/, М. Полянський, Г. Дробін, О. Грінберг та ін. Серед фільмів, знятих ними 1919 року, - «Вручення М. І. Калініним ордена Червоного Прапора Першій Кінній Армії», «Парад військ і демонстрація 1 травня в Києві», «Бойові подвиги 41 девізії в боротьбі з інтервенцією та контрреволюцією», «Діячі соціалістичної революції в Україні» та ін.Важливе значення для розвитку кінематографа в Україні на початку 20-х pp. мала творчість В. Гардіна та П. Чардиніна.В. Гардін (1877-1965 pp.) менш як за два роки (1922-1923 pp.) на Ялтинській та Одеській кінофабриках зі своїми учнями створив близько десяти ігрових фільмів. Вже згадані «Остання ставка містера Енніока» («Двобій»), «По Європі блукає примара», а особливо «Слюсар та канцлер» за п'єсою А. Луначарського були, якщо так можна висловитись, значущими невдачами. Позначився опір вузькокласового підходу - планетарності, всесвітності «революційного» мислення: тканина фільмів розпадалась на абстрактно-символічні та психологічно-мелодраматичні епізоди. Зрештою, кращі риси обдарування В. Гардіна, що зробили його представником психологічного напряму дореволюційного російського кіно, виявлялись і в цих фільмах, але вже як самоповтори - запозичення з власного минулого. Навпаки, серед колег Параджанов набув сумнівної слави «майстра короткого епізоду». І раптом - такий яскравий спалах...Скромнішими є успіхи сучасного українського кіномистецтва. Вийшло багато документальних фільмів, присвячених в основному, історичному минулому України..
