Існує точка зору, що загальнотеоретичне юридичне знання (у даному випадку: Теорія держави і права (Теорія права) - не має ніякого зв'язку з практикою, та й на практиці не використовується й не може використовуватись.
загальнотеоретична юридична наука - прикладна наука, тобто наука, що не просто має зв'язок з практикою (беручи з неї матеріал для вивчення), а багато в чому саме вона визначає сам характер цієї практики. Загальноюридична теорія встановлює межі у тому числі, але не виключно, того: (а) які дії можна робити, а які ні; (б) у якому випадку вони (дії) можливі; (в) як їх робити; (г) як оптимізувати їх у контексті поставленої мети і т. д.
Більше того, загальнотеоретична юридична наука має сенс лише в контексті юридичної практики, точніше, практики юристів (це словосполучення більш ширше, ніж "юридична практика"). Правореалізація юриста завжди, хочемо ми того чи ні, буде зумовлена загальнотеоретичною юридичною наукою (інше питання в якій мірі). Правореалізація, що не спирається на юридичну теорію - це доля, якщо так можна висловитись "не правознавців". Це "не" означає, що вони ("не правознавці") діють навпростець без чіткого розуміння мотивів, наслідків тощо своїх дій. Це необов'язково веде до неправильності вибору у певній юридичній ситуації суб'єктом свого місця у ній, однак правильність формування поведінки "по наїтію", "методом тику" має значні недоліки. Не говорячи про процеси формування суспільно значущих узагальнених механізмів життєдіяльності (наприклад, нормотвотворчість, управління певною суспільною організацією (державою, підприємством, партією тощо).
практика юристів зазнає впливу не лише юридичної теорії (юридичного знання), на неї впливають й інші сектори знання (психологічне, філософське і т. п.), тому юрист-професіонал - це не тільки (й не стільки) знавець законів і нормативних актів, наказів і розпоряджень, це (може бути насамперед) - психолог, методолог й актор!
Саме застосування теоретичного юридичного знання на практиці відрізняє дії юриста від непрофесіонала. Це зумовлено тим, що: • саме загальнотеоретична юридична наука надає сукупності дій, які робить юрист, системний характер;
• загальнотеоретична юридична наука дає можливість побачити юридичний процес (у ширшому, а не вузькоюридичному змісті цього слова), у якому перебуває юрист, як якусь цілісність: причина - ціль - шлях - наслідок - реальний результат; • відділити головне (з юридичної точки зору) від другорядного.
