Правоутворення — це правове поняття, що охоплює різні форми та способи виникнення і буття права, його упорядкування і розвитку, зокрема:
- його зовнішнє відображення в письмових правових документах (нормативних договорах, судових прецедентах тощо);
- існування у ненормативному вигляді (правосвідомість, правові принципи, правові теорії і концепції, конкретні правовідносини тощо);
- процеси виникнення правових моделей поведінки та їх фактичної реалізації.
Таким чином правоутворення як процес виникнення і становлення права складається з трьох етапів:
- формування певних суспільних відносин в громадському житті, які в результаті багаторазового повторення набувають нормативного характеру, тобто відбувається їх самоврегулювання;
- узагальнення державою конкретних правових відносин, що виникли еволюційним шляхом, формулювання відповідних правил поведінки загального характеру та їх відображення у нормативно-правових актах чи інших правових документах;
- втілення формалізованих правових норм в конкретні суспільні відносини, але вже більш упорядковані, стабільні, захищені.
