Заряд q ⎯ фізична величина, яка характеризує властивість тіла чи частинки вступати в особливий вид взаємодії з іншими зарядженими тілами. Така взаємодія дістала назву електричної. Зарядовий стан тіла чи частинки буває двох видів: "+" і "-". Величину заряду позначають літерою q чи Q. Одиницею вимірювання заряду є [q] = Кл (кулон). Заряд тіла є дискретною величиною, пропорційною величині елементарного заряду Кл101.6e19−⋅=. Носієм неподільного елементарного від'ємного заряду є електрон, а елементарного позитивного (додатного) ⎯ протон, який є ядром атома водню. Усі середовища складаються з атомів. Атом складається з електронів та ядра. Ядра складаються з нуклонів, якими є протон і нейтральний нейтрон. Якщо тіло має надлишок електронів над протонами ⎯ тіло заряджене негативно, а при недостачі ⎯ тіло заряджене позитивно.
Дослідним шляхом установлено фундаментальний закон збереження заряду: повний заряд замкненої системи зберігається
Σ====Ni1iiconstqQ. (1)
Це означає, що частинки можуть народжуватися та зникати (анігілютувати) попарно як такі, що мають рівні за величиною і різнойменні заряди. Наприклад, при анігіляції γ-кванта можуть народжуватися електрон та його античастинка ⎯ позитивно заряджений позитрон і навпаки, при анігіляції електрона та позитрона народжується γ-квант. Якщо Q=0, то це означає, що система містить однакову величину як позитивних, так і від'ємних зарядів і вона є електронейтральною.
Найпростіший спосіб перевести тіло, наприклад, ебоніт, в один із зарядових станів є тертя його поверхні шматком шовкової тканини. При цьому ебоніт придбаває електрони шовку і робиться негативно зарядженим. При натиранні поверхні скла хутром, воно забирає зі скла електрони і за рахунок переважання протонів скло робиться позитивно зарядженим.
Електрон ⎯ стабільна елементарна частинка, яка має класичну масу , класичний радіус , заряд кг101.9m31e−⋅=м10r130−≈eq−=, питомий заряд кглК1076.1me11⋅==γ. Назва частинки походить від грецької назви бурштину, який у давнину використовували у дослідах по електризації
