Неокласичний варіант містить дві теорії розвитку: трансакційний і кембриджський варіанти.
Сучасними прихильниками трансакційного варіанта кількісної теорії грошей були І. Фішер і М. Фрідмен.
Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорії зробив І. Фішер (1867– 1947) – видатний представник математичної школи в сучасній економічній теорії, один із творців і перший президент Міжнародного економічного товариства (1931–1933). У праці "Купівельна сила грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків і криз" (1911 р.) він намагався формалізувати залежність між масою грошей і рівнем товарних цін.
Рівняння обміну – це рівняння, що пов'язує статистичну кількість грошей в економічній системі з іншими її параметрами (рівнем цін, рівнем реального виробництва або товарів, які перебувають в обігу, швидкістю обігу грошей);
, (9.1)
де 
(Money) – середня кількість грошей, що перебуває в обігу в певному суспільстві протягом року;
(Velocity) – середня кількість оборотів грошей в їх обміні на блага;
(Price) – середня ціна продажу кожного окремого товару, що купується в певному суспільстві;
(Quantity) – сукупна кількість товарів.
З рівняння обміну випливає, що будь-яка зміна статичної (тобто незмінної) кількості грошей має приводити до відповідних змін рівня цін, реального обсягу виробництва, швидкості обігу або комбінації цих змінних.
Формула Фішера є некоректною для умов золотомонетного стандарту, оскільки ігнорує внутрішню вартість грошей. Однак за обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, вона набуває певного раціонального змісту. В цих умовах зміна грошової маси впливає на рівень товарних цін (хоча, звичайно, він певною мірою ідеалізував ціновий механізм, тому що мав на увазі абсолютну еластичність цін). Фішер, як і інші неокласики, відштовхувався від моделі досконалої конкуренції та поширював свої висновки на економіку, в якій існували монополії а ціни вже значно втратили еластичність. У концепції Фішера є й інші недоліки, характерні для кількісної теорії, зокрема перебільшення впливу грошей на товарні ціни. З його формули випливає, що грошова маса виконує активну роль, а ціни – пасивну, і лише грошова є незалежною змінною, тоді як насправді спостерігається відповідний взаємозв'язок. В умовах монополістичного ціноутворення зростання товарних цін нерідко є причиною розширення грошового обігу.
Багато сучасних економістів характеризують рівняння обміну як рівність MV = PQ, яка, на їх думку, виражає акт обміну "Г – Т" стосовно всієї маси товарів, тобто сума грошей, на які куплені товари, рівна (тотожна) сумі цін куплених товарів. Однак це тавтологія, тому формула обміну не може бути поясненням сукупного (абсолютного) рівня цін (рис. 9.2). Формула обміну, як вважають прихильники кількісної теорії, пояснює абсолютну величину EQo, тоді як механізм попиту і пропозицій визначає лише відносні відхилення від неї.
http://pidruchniki.com/16850303/finansi/neoklasichniy_variant_rozvitku_kilkisnoyi_teoriyi
