Центральні банки в їхньому сучасному вигляді існують порівняно недавно. На ранніх стадіях розвитку капіталізму чіткого розмежовування між центральними (емісійними) та комерційними банками не було. Комерційні банки активно вдавали- ся до випуску банкнот з метою залучення капіталу. У міру розвитку кредитної систе- ми проходив процес централізації банківської емісії в деяких великих комерційних банках. Підсумком цього процесу стало закріплення за одним з банків монопольного права на випуск банкнот. Спочатку такий банк називався емісійним, або національ- ним, а в подальшому — центральним, що відповідало його зверхньому положенню в кредитній системі. Перший національний банк — шведський «Ріксбанк» — був заснований у 1668 р. на межі переходу від феодалізму до капіталізму. В 1694 р. був заснований Банк Ан- глії. Але ці банки не володіли правом на емісію грошових знаків і їхні функції відріз- нялись від функцій сучасних центральних банків. Так, Банк Англії спочатку повинен був фінансувати торгівлю та промисловість, а Банк Нідерландів — внутрішню та зо- внішню торгівлю. Центральні банки в їхньому сучасному вигляді виникли в XIX ст. Цей процес здійснювався різними шляхами і його суть полягала в передачі мо- нопольного права на випуск банкнот одному банку або групі банків. Так, у США в 1863 р. прийнято закон про національні банки, яким і було передано виняткове право емісії банкнот, однак підсумковим результатом цього процесу стала передача права на випуск банкнот одному банку
Конкретні спроби виникнення центральних банків були різними, але в цілому вони зводились до двох основних варіантів: 1) держава на основі спеціального законодавчого створювала спеціальний дер- жавний банк, за яким закріплювалося виняткове право на випуск (емісію) банкнот. Так було, наприклад, у Росії, де в 1860 р. створено Державний банк. Таким же чи- ном як єдині, емісійні центри були створені: Бундесбанк у Федеративній Республіці Німеччина (1957 р.), система банків Федерального резерву в США (12 федеральних резервних банків) (1913 р.), резервний банк Австрії (1960 р.) та ін.; 2) право емісії закріплювалося за одним із комерційних банків. У такий спосіб виник центральний Банк Англії. Заснований як приватна акціонерна компанія з фі- нансування з військової компанії Короля Вільгельма ІІІ проти Франції, цей банк у винагороду за свою допомогу отримав виняткове право емісії банкнот у Лондоні. Його привілей посилився в 1849 р., коли актом Р. Піля було заборонено всім ново- створеним банкам займатись емісією банкнот, а остаточна монополія за Банком Ан- глії була закріплена в 1921 р.
