Вимірювання інфляції звичайно здійснюється за допомогою індексів цін за певний період. На практиці може розраховуватися багато різних індексів цін.
Найбільш поширеним методом вимірювання інфляції є індекс споживчих цін – ІСЦ (Consumer Price Index – CPI). Цей індекс характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари й послуги, які купуються “типовим споживачем”. Розраховується зазначений показник за наступною формулою:
,
де q0– кількість товарів у споживчому кошику базового періоду;
р0– ціни в базовому періоді;
р1– ціни у звітному періоді.
Найбільш суперечливим у цьому показнику є склад споживчого кошика як за його наповненням, так і за його мінливістю. Кошик має орієнтуватися на реальну структуру споживання, тому він повинен змінюватися з часом, адже поступово змінюються потреби споживачів, з’являються нові товари та послуги або змінюється якість вже існуючих. Але будь-які зміни в складі кошика роблять попередні дані непорівнянними з поточними. З іншого боку, якщо склад кошика не змінювати, він поступово перестане відповідати реальній структурі споживання та відображати реальну динаміку витрат, хоча й буде надавати порівнянні результати.
Індекс вартості життя (Cost-of-living Index – COLI)є подібним до попереднього показника, але враховує баланс збільшення фіксованих та договірних доходів із метою визначення їхньої реальної величини.
Індекс цін виробників (Producer Price Index – PPI) характеризує зміну в часі загального рівня собівартості виробництва без урахування додаткової ціни дистрибуції та податків із продажів. Зміни значення цього показника випереджають у часі зміни значення СРІ. РРІ вимірює тиск, що його здійснюють на виробника ціни на сировину. Потім ці витрати можуть бути перекладені на споживача або компенсовані за рахунок прибутку чи збільшення виробництва. Індекс цін виробника більш чутливий до зміни витрат на виробництво, ніж до зміни попиту, тому його переважно використовують за умови розвитку в економічній системі інфляції витрат.
Дефлятор ВВП(GDP deflator)характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари й послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який відображає інфляційні зміни всіх цін. Оскільки дефлятор ВВП точніше враховує реальну структуру особистого й виробничого споживання, ніж індекси СРІ та РРІ, за величиною він може помітно відрізнятися від цих показників. Визначається дефлятор ВВП як співвідношення значень номінального та реального ВВП.
Базова інфляція (core inflation)є показником, що нині розраховується більшістю національних статистичних агенцій. При розрахунку цього показника з більш узагальнених цінових індексів (СРІ, РРІ тощо) виключаються найбільш мінливі компоненти – переважно продовольство та паливо – оскільки постійні цінові коливання на ринках таких товарів не дозволяють визначити довгострокові тенденції зміни рівня цін. Тому показник базової інфляції, який значно меншою мірою піддається впливу короткострокових коливань попиту та пропозиції, дозволяє центральним банкам краще оцінити наслідки вжитих заходів грошово-кредитної політики та монетарну складову інфляції.
