30.Економічна теорія Т.Р.Мальтуса, Н.Сеніора, та Дж.Ст.Мілля.

Історичними передумовами еволюції 
класичної теорії в І половині 19ст. були (соціальні 
протиріччя): завершення промислового перевороту та 
подальший розвиток капіталізму поява періодичних 
економічних криз надвиробництва ð це призвело до 
загострення економічних протиріч капіталізму вихід на 
історичну арену робітничого класу  завоювання 
буржуазією політичної влади У І половині 19ст. ідеї 
класиків, перш за все Сміта та Рікардо, розвивають 
економісти нового етапу в розвитку економічної думки. 
Видатним представником нової хвилі КПЕ в 1 половині 
19ст. в Англії був Томас Роберт Мальтус (1766 – 1834). Він 
в першу чергу захищає інтереси землевласників. 
Найбільш відомою його працею є “Дослідження про закон 
народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням 
суспільства”(1798р.), а також:“Дослідження про наслідки 
хлібних законів”(1814)“Теоретичні основи політики: 
обмеження ввозу іноземного хлібу”(1815)“Дослідження 
про природу і зростання ренти”(1815)“Принципи 
політекономії” “Поняття політичної економії”(1827)У всіх 
роботах викладені економічні погляди, які становлять 
певну теоретичну систему. Основне місце в ній займають 
його теорії: народонаселення, ренти, реалізації або 3-їх 
осібСеред найортодоксальніших послідовників Рікардо 
були Дж. Мілль та Джон Мак-Куллох. Вони не лише 
визнали його систему, пропагували її, а й застосували для 
аналізу економічних процесів капіталістичного 
суспільства.Джеймс Мілль(1773 – 1836). З його ім’ям 
пов’язано багато культурних та наукових починань того 
часу: він був першим з засновників Лондонського 
університету.Його основні праці, в яких знайшли 
відображення його економічні погляди, такі:“Історія 
британської Індії”(1817)“Елементи політичної 
економії”(1821)В першій праці міститься конкретний 
економічний аналіз основ капіталістичного господарства, 
а друга є популяризацією вчення Рікардо.Певний внесок у 
розвиток економічної теорії зробив Насао Сеніор(1790 – 
1864) – професор політекономії в Оксфорді. Теорія ПЕ 
викладена в його книзі “Політична економії”(1850р.). 
Об’єктом дослідження у Сеніора є багатство, яке виступає 
у вигляді речей, що мають вартість і можуть 
обмінюватися. Він розрізняє 3-и властивості речей: 
вартість, корисність та обсяг пропозиції. В сутності вони 
визначають цінність багатства.Розглядаючи корисність 
Сеніор дає визначення поняття граничної (спадаючої) 
корисності: “існує межа задоволення потреб, що може 
дати товар відповідного типу і, більш того, задоволення 
швидко зменшується задовго до досягнення цієї межі. Два 
предмети одного типу рідко приносять вдвічі більше 
задоволення ніж один предмет і ще рідше 10 принесуть 
вп’ятеро більше задоволення ніж два”. Але хоча Сеніор 
приділяє увагу граничній корисності його ще не можна 
вважати засновником теорії граничної корисності. 
Корисність визначається попитом. Його пропозиція 
визначається рівнем доступності блага. Обсяг пропозиції 
залежить від витрат виробництва, які включають два 
елементи: працю та капітал. 
Найбільш відомим послідовником класичної традиції був 
Джон Стюарт Мілль (1806 – 1873). Його праці були 
присвячені популярності вчення класичної школи, 
узагальненню та упорядкуванню її теоретичних положень. 
Основною його працею є “Принципи політичної 
економії”(1848) – ця книга протягом ІІ половини 19ст. була 
основним навчальним посібником для економістів. Вона