Західної
Європи та Київської Русі Історія економічної думки
України часів раннього та класичного середньовіччя
пов'язана з добою Київської Русі — першої держави на
українській етнічній території. Літературними джерелами,
що з них можна дізнатися про тогочасні економічні
погляди, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й
записи норм світського та церковного права тощо.
Найвідомішими з цих пам'яток є «Руська правда»
(зведення законів давньоруського права XI—XII ст.),
«Повість временних літ», «Повчання дітям» Володимира
Мономаха. У них певною мірою відображено всі основні
процеси економічного та суспільного життя Староруської
держави, зокрема соціальну структуру й відносини
власності, суспільний поділ праці, товарно-грошові
відносини, джерела доходів Київської держави тощо.
Тому головну увагу під час вивчення економічної думки
України доби середньовіччя необхідно приділити
передовсім саме цим писемним джерелам. У
найрізноманітніших документах XIV—XV ст. (жалуваних і
позичкових грамотах, інвентарях, люстраціях тощо) також
відображено відносини вотчинної форми, тогочасну
систему повин-ностей, певні аспекти торгівлі, грошового
обігу, розвитку сільського господарства та ремесел,
надання позичок під заставу майна, у тому числі
земельних володінь. Належний внесок у розвиток
економічної думки України зроблено так званою
полемічною літературою, яка виникла у 80-ті роки XVI ст. у
ході боротьби проти унії та католицизму. Так, твори Івана
Вишенського наголошують на проблемах соціальної
рівності, оскільки майново-соціальна нерівність людей
походить не від природи і не від Бога, а від земних
несправедливостей, показують основні форми
привласнення продукту праці селян і ремісників панами,
шляхтою, духівництвом, торговцями Розвиток
господарства країн Європи епохи Середньовіччя
пройшов три періоди. У ранньому Середньовіччі (V— Х ст.)
сформувалися і утвердилися визначальні риси
феодального господарства (період генези). XI—XV ст. —
період зрілості феодального господарства в умовах
внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного
виробництва. У пізньому Середньовіччі зароджувалися
ринкові форми виробництва, з'явилися ознаки
індустріальної цивілізації.
Виникнення і розвиток господарства у європейських
країнах мали універсальні ознаки. Разом з тим в кожній
країні були свої особливості, хронологічні межі. Так, в
Італії, Франції, Іспанії, Візантії цей період отримав назву
романського, сформувався на основі спадщини Римської
імперії та соціально-господарської системи германських
племен. В Англії, Німеччині, скандинавських і слов'янських
країнах перехід до феодальних відносин відбувався на
основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.
1. Форми землеволодіння у Франкській державі
Становлення феодального господарства яскраво
простежується на прикладі Франкського королівства (V—
IX ст.), що було створено германськими племенами
франків на території Північної Галлії (сучасної Франції), а з
VIII ст. запанувало над більшою частиною Західної Європи.
У V — на початку VI ст. за "Салічною Правдою" —
збірником звичаєвого права — у Франкському королівстві
відбувався процес перетворення землеробської громади,
що складалася з великих сімей, де переважало
індивідуальне господарство малих сімей. Громаді
належали територіальне верховенство, колективна
власність на всі землі