Карпатський економічний регіон розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. До його складу входять чотири області: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька. Прикордонне його положення, специфічні природні умови вплинули на формування народногосподарського комплексу і визначили місце в загальнодержавному територіальному поділі праці.
Загальна площа території економічного регіону складає 56,6 тис. км2, або 9,4 % території України. Карпатський економічний регіон має досить вигідне географічне положення. Він розташований у центрі Європи на перетині шляхів сполучення із Заходу на Схід та з Півночі на Південь.
Структура господарства регіону - індустріально-аграрна, загальний рівень розвитку регіону нижчий від середнього показника по Україні. Основою господарського комплексу Карпатського регіону є промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво.
Внутрішньорегіональні відмінності досить помітні, вони зумовлені як економіко-географічними, так історичними передумовами.
Львівська обл. економічно розвинута на середньоукраїнському рівні. Тут розвинута вугільна промисловість - енергетична сировина для різних галузей господарства, електроенергетика, машинобудування, агропромисловий і транспортний комплекси, оздоровчо-туристичний.
Івано-Франківська обл. має розвинуту електроенергетику, паливну, хімічну, нафтохімічну, нафтопереробну промисловість, вирізняється розвитком будівельних матеріалів і будіндустрії, агропромисловим комплексом, лісовою та деревообробною промисловістю.
Чернівецька і Закарпатська обл. за рівнем розвитку народного господарства є найменш розвинутими у регіоні та в Україні. Основу їх економіки становлять АПК, деревообробна промисловість, легка і харчова галузі.
Природні умови Карпатського регіону специфічні. На нього впливають гори Карпати. Гірські хребти у формі дуги простягаються у напрямі з північного заходу на південний схід і проходять через усі області регіону. На території регіону залягає понад 25 видів корисних копалин: родовища кам'яного і бурого вугілля, сірчаних руд, калійних солей, нафти і газу державного значення, цементної сировини, вапняків, гіпсу, різновидні глини для виробництва стінових матеріалів (цегли, блоків тощо); у регіоні є поклади дорогоцінних каменів (родоніт, сталактити тощо). Нафтогазові родовища регіону експлуатуються, дослідження підтверджують, що вони ще далеко не вичерпані.
Р-н багатий на трудові ресурси, що полегшує індустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і с/г.
Найбільш розвинені у р-ні м/б, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів.
Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика. До ПЕК належать видобуток і вир-во палива – кам‘яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, природного газу, електроенергії. Видобуток кам‘яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Волинському басейні.
Діють нафтопереробні потужні заводи в Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляції природного привізного газу – Дашава, Рудка, Угерсько, Більче (Львівська обл). провідна галузь комплексу – електроенергетика, представлена великими Бурштинською, Добротвірською ДРЕС і рядом малих ГЕС і ТЕЦ.
М/б комплекс – це приладобудування, вир-во телевізійної техніки, електроламп. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львову і зосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне м/б.
Комплекс хім індустрії – це переважно галузі гірничої хімії (вир-во природної сірки в Новому роздолі і Новояворівськук), видобуток калійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солотвині. До основної хімії, яка грунтується на місцевій і привізній сировині, належить вир-во сірчаної кис-ти(у Новому Роздолі), калійних (у Калуші, Стебнику).
Серед проблем можна виділити малу частку орних земель, слабку родючість ґрунтів, гірський рельєф. Різноманітність природних умов регіону зумовила різну спеціалізацію с/г і переробних підпр.
У Передкарпатті розвинуто молочно-м’ясне скотарство й свинарство. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, льон-довгунець, цукровий буряк.
У гірських районах переважають вівчарство, м’ясне і м'ясо-молочне скотарство, картоплярство та льонарство.
Закарпаття спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві, садівництві, виноградарстві, тютюнництві.
35.
