На січневому пленумі ЦК КПРС 1987 р. М. Горбачов проголосив курс на перебудову, лібералізацію та гласність. В умовах лібералізації в Україні виникають політичні клуби, просвітницькі організації («Товариство Лева» 1987 р., клуб «Спадщина» 1988 р. та студентське об’єднання «Громада»). Їхня діяльність одразу виходить за межі суто просвітницької і набуває політизованого характеру. Великий вплив на ситуацію в Україні мало виникнення в СРСР народних рухів, 7 липня 1988 р. Українська Гельсінська спілка, створена на основі відновленої УГГ, оприлюднила Декларацію принципів, що передбачала перетворення СРСР на конфедерацію незалежних держав; державність української мови; звільнення всіх політв’язнів тощо. Улітку 1989 р. страйк шахтарів охопив найважливіші вугледобувні райони СРСР. Хоча вони висували тоді здебільшого економічні вимоги, однак КПРС не могла уже виставляти себе захисником інтересів робітничого класу.
Восени 1989 р. вдалося внести істотні поправки до проекту Закону про вибори до Верховної Ради УРСР. Активізація політичного життя спричинила стрімке зростання національної свідомості населення. З 1990 р. почався рух за вихід із СРСР.
16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, що проголосила волю народу України самостійно вирішувати свою долю. Цей документ являв собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР затвердила Акт проголошення незалежності України. В Акті відзначалося: «3 моменту проголошення незалежності діючими на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки».
Таким чином, цей день відкрив нову еру в історії України. Таке рішення було вистраждано українським народом у процесі боротьби багатьох поколінь за державність і стало закономірною подією.
2.
