Протягом ХІІ ст. виникло від 10ти до 15 князівств, кожне з яких мало незалежний політичний і економічний статус. З відокремленням князівств, багатства, населення, землі Києва набагато зменшилися и ослабли.
Економічний застій вплинув на занепад Давньоруської держави. Почало зменшуватися значення торгового шляху «із варяг в греки», що призвело до згубних наслідків. Давньоруська держава почала втрачати єдність і розпадатися на князівства. Розпочався період роздробленості.
Причини роздробленості Русі:
1)Велика територія держави і неоднорідність населення. Низька густота населення, відсутність розвинутих засобів комунікації, робила неможливим управління держави з єдиного центру.
2)Прагнення окремих князівств до самостійності. Воно було зумовлено зростанням кількості міст, пануванням замкнутого князівства. Каталізатором децентралізованих процесів стала реалізація рішення Тюбецького з’їзду князів(1097р) про вотчин принцип успадкування земель. Унаслідок переходу володінь від батька до сина, зміцнювалися князівські династії.
3) Відсутність сталого порядку успадкування влади.
4) Занепад торгівлі. Торгівельні шляхи Русі зв’язували Епропу і Азію. З кінця ХІст. торгівля почала занепадати у зв’язку з появою середземноморського шляху і блокування половцями старого.
Головною причиною більшість дослідників вважає розвиток феодал землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми. Попри ензоротність розпаду і зростаючу самост земль-князівств, Київ.Русь до сер13ст. була єдиною держ з єдиною терит, спільними законами та єдиною церквою.
Київ лишався, хоча дедалі більшою мірою формально, стольним містом і за право покняжити в ньому змагалися руські князі.
Політ роздробленість та моно голо-татар навала прискорили розпад Київ.русі, за яким настав період політ й ек занепаду. Монголо-татар навала поставила під сумнів виживання укр.культури. знелюдніли міста й села, багато освічених людей попали у неволю. У вогні феодальної боротьби із завойовниками згоріло багато цінних книг та док. Церква як і раніше зберігала роль основної ідеологічної установи і разом за школою була осередком збереження самобутньої духовності укр. освітянських традицій.
Освітні, культурні традиції, які були закладені в Киів.русі не вмерли в період феодал роздроб продовжували працювати школи грамоти, організаторами яких були міські громади, перекладалися книги, велося літописання.
