Основні положення формування ціни на ринку енергоресурсів.
Ціна – це економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згодний продати, а покупець готовий купити товар. Для нормальної роботи ціна повинна перевищувати витрати з виробництва і реалізації товарів, але бути меншою від сумарного ефекту, що одержує споживач.
Формування відпускних цін на газ для кінцевих споживачів здійснюється відповідно до двох базових підходів:
– ринкового (формується на основі ринкової вартості газу, з якої виключаються всі витрати на розподіл та транспортування);
– собівартісного (ґрунтується на визначенні ціни залежно від вартості постачання газу на внутрішній ринок).
Відшкодування усіх видів витрат продавця з покупцем забезпечує комплексний підхід до формування цін на газ. Ще один підхід – експертний розрахунок цін на газ – передбачає розрахунок ціни газу, виходячи із структури використання енергоресурсів окремими споживачами, регіонами та галузями, при цьому враховується вся сукупність основних факторів у енергозабезпеченні – види і ціни енергоносіїв-конкурентів, альтернативне паливо, ефективність їх використання, фінансові умови, транспортні видатки тощо.
Таблиця 6.1. – Види цін
|
Ознака |
Види цін |
|
За стадією товароруху |
- оптова ціна підприємства (ціна, за якою реалізується продукція підприємства-виробника) – Ц, розраховується за формулою: Ц = С/в + П + НП, де С/в – собівартість товар; П – прибуток підприємства; НП– непрямі податки |
|
- оптова ціна промисловості (ціна, за якою підприємства й організації-постачальники оплачують продукцію підприємствам-виробникам або збутовим (оптовим) організаціям) – Цпр, розраховується за формулою: Цпр = Ц+НЗБ, де НЗБ – надбавки збутових організацій |
|
|
- роздрібна ціна (ціна, за яку товари реалізуються у роздрібній торговельній мережі населенню) – Цр, розраховується за формулою: Цпр = Ц+НТ, де НТ – надбавки торгових організацій |
|
|
За специфікою |
- базисна ціна (як вартісний рівень для формування величини ціни залежно від різного рівня якості); |
|
- скорегована ціна, що враховує конкретні особливості економічної ситуації) |
|
|
За ступенем незалежності цін від впливу держави
|
- вільні ціни, що формуються на ринку під впливом кон'юнктури незалежно від державних органів; |
|
- регульовані ціни, що формуються під впливом попиту та пропозиції, але при своєму формуванні перебувають під певним впливом державних органів або за допомогою прямого обмеження їх зростання чи зниження, або шляхом регламентації рентабельності, або будь-яким аналогічним методом; |
|
|
- фіксовані ціни, що встановлюються державними органами на обмежене коло товарів |
- Формування цін на паливно-енергетичні ресурси.
Фактори впливу на формування цін паливно-енергетичних ресурсів
|
Вид енергоресурсу |
Фактори впливу |
|
Нафта |
– кон’юнктура попиту та пропозиції на цей вид енергоресурсу; – обсяги стратегічних запасів нафти; – спекулятивні операції посередників – нафтових дилерів |
|
Природний газ |
– спосіб транспортування газу; – коливання цін на нафту; – умови місцевих ринків |
|
Вугілля |
– укладені довгострокові та спотові контракти з встановленням цін на вугілля на весь строк їх дії; – рівень еталонних цін |
Формування цін на газ для українських споживачів здійснюється, виходячи із закупівельної ціни газу, залежно від його походження – власного видобутку або імпорту, а також залежить від витрат компанії на транспортування та постачання. Ціни на газ в Україні достатньо чітко відрізняються за категоріями споживачів: населення; бюджетні організації та установи; підприємства комунальної енергетики та котельні промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для населення, бюджетних установ та організацій; електростанції; інші суб’єкти господарської діяльності; технологічні потреби підприємств національної акціонерної компанії (НАК) „Нафтогаз України”.
- Тарифи на електроенергію
Основними функціями тарифів на електроенергію необхідно вважати:
1) відшкодування реальних витрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, а також одержання справедливого прибутку енергопостачальними компаніями;
2) стимулювання споживачів до режимів електроспоживання в інтересах роботи енергосистеми;
3) забезпечення охорони навколишнього середовища і створення умов для поліпшення екологічного становища;
4) стимулювання споживача до участі в зниженні дефіциту потужності в енергосистемі;
5) стимулювання енергозбереження у споживача.
У промислово розвинених країнах широко застосовуються 3 основні концепції формування тарифних ставок.
1 Тариф розраховується, виходячи з необхідного доходу, достатнього для покриття витрат протягом періоду експлуатації енергоджерела і одержання певного прибутку.
2 На основі розрахунку короткочасних граничних (маржинальних) витрат установлюються диференційовані за часом тарифи (добові, сезонні), які відбивають зміну навантаження і пов'язаних з цим витрат енергокомпаній на маневрування.
3 Ціна на електроенергію встановлюється на основі довгострокових граничних витрат, які враховують витрати на спорудження та введення в експлуатацію нових електрогенеруючих потужностей.
Системи тарифів на електроенергію
1).Одноставкова-застосовується у побуті та частково у промисловому секторі і передбачає встановлення єдиної постійної ставки за 1 кВт·год використаної електроенергії за одиницю часу незалежно від обсягу спожитої енергії тощо
2).Двоставкова- використовується як для побутових, так і для промислових споживачів і передбачає існування двох ставок: основної (залежить від величини приєднаної потужності), додаткової (забезпечує оплату фактично спожитої електроенергії).
3).Триставкова- споживач сплачує за загальний обсяг використаної електроенергії, за її споживання під час пікових навантажень енергосистеми і за приєднану потужність
- Прибуток та рентабельність в енергетиці
Прибуток – це різниця між грошовими надходженнями і грошовими видатками. Систематизація основних видів прибутку наведена в табл. 6.4.
Фактори, що впливають на одержання прибутку, класифікують таким чином:
– зовнішні, що не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно впливати на розмір прибутку (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій);
– внутрішні, що поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і якісні показники використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, можуть поділятися на екстенсивні й інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу й ін. Інтенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності устаткування і поліпшення його якостей, прискорення оборотності обігових коштів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу тощо. До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.
Таблиця 6.4. – Систематизація основних видів прибутку
|
Ознака |
Вид прибутку |
|
1 |
2 |
|
За джерелами формування
|
– від реалізації продукції (визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без податку на додану вартість і акцизів та витратами на виробництво і реалізацію продукції) |
|
1 |
2 |
|
|
– від реалізації майна ( визначається як різниця між виручкою від реалізації основних засобів, зайвого обладнання, матеріалів, комплектуючих виробів та їх залишковою вартістю за вирахуванням видатків на реалізацію) |
|
– від позареалізаційних операцій, тобто від операцій, безпосередньо не пов'язаних з основною діяльністю: здача майна в оренду, доходи за цінними паперами підприємства, перевищення сум отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений у звітному році тощо |
|
|
За основними видами діяльності |
– від операційної діяльності, тобто від основного виду діяльності підприємства, для здійснення якого воно саме створено |
|
– від інвестиційної діяльності, що пов’язана із процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства |
|
|
– від фінансової діяльності, тобто непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах, більш вигідних, ніж середньоринкові |
|
|
За складом елементів, що формують прибуток
|
маржинальний (характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму непрямих податкових платежів) за відрахуванням суми змінних витрат) |
|
– балансовий (валовий) (характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за відрахуванням всіх операційних витрат: як постійних, так і змінних (балансовий прибуток відповідно складає різницю між усією сумою чистого доходу і всією сумою його поточних витрат) |
|
|
– чистий (характеризує суму балансового (або валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок) |
Рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва, що характеризує рівень прибутковості щодо певної бази. До показників рентабельності належать:
1) рентабельність виробництва, що обчислюється за формулою
Р = П / (ОФ + НОС) × 100, (6.1)
де Р – рівень рентабельності виробництва, %; П – сума валового прибутку, грн.;
2) рентабельність продукції за собівартістю та ціною, що обчислюється відповідно за формулами:
Р = П / Сп × 100 та Р = П / Цп × 100, (6.2)
де Р – рентабельність продукції, %; П – валовий прибуток підприємства, грн; Сп – повна собівартість реалізованої продукції, грн; Цп – обсяг реалізованої продукції у відповідних цінах (за мінусом ПДВ, акцизів), грн.
