Під домінантою Ухтомський розумів системне утворення, що він називав органом, розуміючи, однак, під цим не морфологічне, «відлите» і постійне утворення з незмінними ознаками, а будь-яке сполучення сил, що може привести за інших рівних умов до одних результатів. Тому, згідно з Ухтомським, кожна реакція організму, що спостерігається, визначається характером взаємодії коркових і підкоркових центрів, актуальними потребами організму та історією організму як цілісної системи. Тим самим затверджувався системний підхід до взаємодії, що протиставлявся погляду на мозок як на комплекс рефлекторних дуг. При цьому мозок розглядався як орган «попереджувального сприйняття, передчуття і проектування середовища».
В мозку завжди наявним є домінуючим, панівний осередок збудження, що йдуть в даний момент до мозку, та у зв'язку з цим ще більше домінує над ними. Домінантний осередок збудження характеризується значно більшою стійкістю у порівнянні з осередком оптимального збудження завдяки сумації збуджень. Він і є фізіологічною основою зосередженої і найбільш концентрованої уваги.
Така увага, будучи рефлекторною за своєю природою, дуже яскраво проявляться назовні за допомогою міміки і пантоміміки. Зовнішні прояви уваги, відображаючись у корі головного мозку, посилюють зосередженість свідомості на певних об'єктах.
Теорія домінанти к фізіологічна основа уваги була вагомим внеском у науку, проте вона ще не повністю з'ясовує весь механізм уваги, не розкриває глибини тих нервових структур, що лежать в основі виникнення домінуючого осередку збудження.
