- 1871 об’єднання Німеччини після франко-пруської війни (1870-71), імператор Вільгельм.
- вплив натуралізму в німецькій літературі слабшає, на зміну йому приходять декадентські течії: естетизм, неоромантизм, неокласицизм (цікавістю до внутрішнього життя людини, пристрастю до зображення незвичайного, тяжінням до стилізаторства)
- об’єднання німецьких і австрійських літераторів, художників і філософів, що згуртувалися в Мюнхені навколо поета Стефана Георге (зб. «Пастуші і похвальні вірші», «Алгабал», «Рік душі») і журналу «Листки мистецтва». Учасники цього гуртка черпали натхнення у філософії Ніцше, французькому символізмі, літературі епохи Відродження.
- у творах неоромантиків химерно змішувалися фантастика і сентиментальність, елементи романтизму та імпресіонізму. Головний герой багатьох неоромантичних творів – незвичайно мужня людина, відчужена від людей. Джерела неоромантичних сюжетів – міфи й легенди, історія і середньовічна містика.
- 1905-1920 провідною течією в німецькій літературі став експресіонізм (найгостріше виявлення емоцій, формувався навколо журналу «Штурм»: гостра, нервова емоційність, раціональність, гострий біль за соціальні катаклізми, кризові явища, експресія має перебільшений х-р, тяжіння до абстракції, фрагментарність, плакатність письма, схильність до «темного зображення», чорний і червоний кольори (Георг Траквіль «Вірші», «Абастіян у сні»)
- завоював літературну популярність політичними романами.
- з приходом до влади в Німеччині фашистів його твори були заборонені (емігрував до Чехо-Словаччини, Франції, Америки).
- найзначніші твори – трилогія «Імперія» (перша частина – «Вірнопідданий», 1913 р.; друга – «Бідні», 1917 р.; третя – «Голова», 1925 р.) та дилогія «Юність і зрілі роки короля Генріха IV», 1935–1938 рр.
- Першу частину трилогії, роман «Вірнопідданий», Манн закінчив у 1913 р., але за умов військової цензури він не публікувався в Німеччині аж до 1918 р. і вперше побачив світ у перекладі – в Росії у 1914 р.
- сюжет: Дія роману - незадовго до початку Першої світової війни. Дитріх Геслінг учиться в гімназії, потім в університеті, переживає недовге любовне захоплення, схиляється перед кайзером Вільгельмом ІІ. Дитріх реагує на силу (навіть караючу) підлесливою любов’ю, прагне відігратися, узяти верх над слабшим: запобігає перед учителем і знущається з однокласника-єврея; вступає до націоналістичної студентської корпорації «Нова Тевтонія»; в армії, що захоплюється порядком, але ухиляється від тягаря служби; намагається очистити рідний Нециг від демократичних віянь і ствердити дух войовничого патріотизму. Йому подобається, що на ньому використовують силу.
- роман до життєвої історії одного нічим не примітного персонажа. Дитріх Геслінг, рівною мірою наділений боягузливістю і нахабством. Автор прагне створити збірний тип епохи, антигероя свого часу, оголити коріння тієї страшної особливості німецького життя, яке він назвав вірнопідданством.
- змальовує тип німецького філістера – людина, що схиляється перед владою і водночас постає тираном відносно слабших людей. Обмеження людських бажань і світогляду.
86. Художні особливості драматургії Г. Гауптмана. Поєднання соціального критицизму з натуралістичною теорією в драмах «Перед сходом сонця» та «Ткачі». Неоромантичні тенденції в драмі «Потонулий дзвін»
- знайомство з натуралістами в 80-і рр. багато в чому визначило спрямованість його творчості й дало про себе знати в перших же його п'єсах. Починав як поет і новеліст (новели "Масниця", "Стрілочник Тіль", а також романи "Юродивий Емануель Квінт", "Атлантида").
- елементи натуралізму нерідко відходять (а то й зовсім витісняються) на другий план неоромантичними тенденціями, тому що "драматург-поет ставить собі за мету відбивати не реальні протиріччя наявного світу... а свої власні драматичні імпульси...".
- соціальна драма "Перед сходом сонця" була присвячена теоретикам натуралізму в Німеччині А. Хольцу й І.Шлафу.
- свідчить про його прагнення з'єднати натуралістичні й реалістичний художні методи, а соціальні проблеми - з теорією спадковості
- сюжет: родина селян, що раптом розбагатіли (поклади вугілля на їхній землі), спокуси: пияцтво (батько), розпуста (мати), донька - ключовий персонаж п'єси - Єлена Краузе, людина глибоко моральна, думаюча, цільна, трагічно самотня у колі своєї сім'ї, закохується в Альфреда Лота (щирий і чесний, присвятив своє життя боротьбі "за загальне щастя"), але він ставиться до любові лише як до способу «привести у світ фізично й духовно здорове покоління», що неможливо без здорової спадковості; фінал драми: під крики п'яного батька, що повертається із шинкау Єлена кінчає життя самогубством.
- драма-дискусія "Ткачі" ( пер. на рос. і укр. Леся Українка).
- увага до деталей побуту сільських ткачів (умови життя робітників нестерпні, фабрикант Дрейсігер і йому подібні потопають у розкоші, ткачі ведуть злидарське існування, муки голоду, жахливі хвороби, смерть дітей - от страшні прикмети їхнього побуту), масові нар. заворушення, зіткнення думок, боротьба ідей, висновок – повстання може покращити життя людей.
- сюжет твору сходить до історії повстання сілезьких ткачів в 1844 р.
- герой п'єси - масовий, однак ткачі Гауптмана - маса аж ніяк не безлика, не сіра одноманітна юрба, багато гауптманівських образів психологічно рельєфні, глибоко індивідуальні: молодий і зухвалий "червоний" Беккер, похмурий Анзорге, терплячий старий Баумерт й Моріц Егер, гаряча, уїдлива Луїза.
- фабриканти, духівництво, поліція - от сили, у яких персоніфікується соціальне зло.
- сюжет обривається на тому, що повстанці трощать фабрику, витісняють солдат.
- віршована драма "Потонулий дзвін" синтезовані риси неоромантизму й символізму, реалії німецької провінції й картини, породжені фантазією автора, фольклорні мотиви й елементи древніх німецьких християнських міфів.
- вплив на Гауптмана творчих принципів норвезького драматурга Г. Ібсена («Пер Гюнт»).
- два зовсім далеких один одному світи, один із яких населений обивателями, іншої - казковими, фантастичними істотами. Мешканці гір - Водяник і Лісовик, стара мудра чаклунка Віттіха і юна золотоволоса фея Раутенделейн, гноми й ельфи - із презирством ставляться до "долини", до "людей-вовків", які завжди готові "світу зіпсувати життя, запакостити його" (філістери). Лісовик хапається за воза, дзвін тоне. Генріх в гірській ливарні, затравлюють люди, дружина топиться, він чує затонулий дзвін, йде від феї, та топиться, потім повертається в гори і випивши вина, бачить фею і помирає.
- мешканці "гір" нехтують "слабким, жалюгідним, людським родом", але їм самим не дано почувати глибоко й беззавітно, лише полюбивши Генріха, Раутенделейн довідається, що таке сльози й страждання.
- Генріх – ливар, виливає дзвін, у який він вклав всю свою душу, «не для висот був створений і не міг у вершинах гірських відзвук будити». Він і сам весь витканий із протиріч: зухвалий і слабкий, честолюбний і щирий, гордий і жалюгідний. Дружина Магда не розуміє чоловіка-митця.
87. Концепція людини і суспільства в романах
