Двічі відвідавши місто Чигирин, козацьку столицю в часи Б. Хмельницького, Шевченко побачив страшне запустіння міста, що його надзвичайно вразило. Дорогою до Петербурга. Тарас Шевченко написав пристрасний вірш «Чигрине, Чигрине...», який відкриває рукописну збірку Т.Шевченка. Це медитативно-філософський монолог ліричного героя, у якому висловлено глибокі роздуми про минуле й майбутнє України, осмислюється її національна доля.Темою даного твору є висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни; висловлення критики стосовно діяльності Б. Хмельницького; глибокі роздуми про минуле й майбутнє рідного краю. Ідеєю - засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, звернення до недругів не «сміятися» з України, бо прийде час її могутності й розквіту. Основна думка теж звучить подібно: впевненість у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна знищити самодержавство, приниження гідності.У поезії Т. Шевченко критикує Б. Хмельницького за його легковірність, необачність, політичну недалекоглядність. Гетьман, на думку поета, не зрадник, але за приєднання України до Росії його осудять нащадки, тож краще б йому було і на світ не народжуватись. Письменник таврує Хмельницького за необачний Переяславський союз з Московією. Сюжетна лінія вірша: твір розпочинається риторичним звертанням Чигрине, Чигрине, яке у вірші повторюється тричі й підсилює довірливий тон.Перша частина — це філософський роздум поета про плинність, під впливом якого руйнується все; нащадки забувають про минулу славу своїх предків, про славу гетьманської столиці Чигирина. У наступній частині поезії змінений віршовий розмір (чотиристопний ямб, тоді як у першій частині — хорей), це чотири пристрасні риторичні запитання, у яких висловлено розчарування ходом історії не на користь Україні:У цих рядках засобами іронії та контрасту показано крах ідеї державництва, утрату незалежності. Шевченко вдається до сильного художнього прийому: уводить у вірш образ поета-юродивого, який потім з’явиться й в інших творах («І мертвим, і живим...»). Він усе знає, розуміє, оплакує Україну, але люди його не чують.Поезія пройнята мотивами туги за колишньою козацькою славою, патріотичними ідеями, вірою в кращу долю України. Поет висловлює надію на те, що він своїм гарячим поетичним словом зможе "викувати до старого плуга
