Людство – це поняття, яке охоплює всіх людей, що жили, живуть і будуть жити на планеті Земля.
Людство у процесі своєї діяльності впливає на природу і спричиняє проблеми відношення людини і природи.
У минулому вплив людини на природу не був відчутний, але у ході науково-технічного прогресу виникли глобальні проблеми людства. Осмислення цих проблем відбувається у процесі встановлення глобалістики.
Глобальні проблеми людства – це реальність, з якою треба рахуватися, яку не можна відкинути.
Глобальні проблеми людства:
1)Старі і нові; 2) Сучасні і попередніх тисячоліть;3) Складні( які можна вирішити) і вічні( які треба вирішувати, але повному вирішенню вони не підлягають); 4) За сферами соціального життя: політичні, економічні,…; 5) Всепланетарні та регіональні; 6) за зв’язком людини з природою: антропогенні і проблеми, які пов’язані з геліофізичними і і геліохімічними процесами
Три групи антропогенних глобальних проблем людства:
- інтерсоціальні (пов’язані з суперечностями між державами, народами):
- проблема війни і миру (забезпечення миру, відвернення ядерної війни)
- проблема обмеження і заборони ядерної зброї
- проблема роззброєння
- проблема економічної відсталості багатьох районів Землі, яка створює напруженість
- проблема мирного освоєння космосу
- антропосоціальні (суперечності між людиною і державою, між особистістю і суспільством): проблеми бідності,безробіття, неписемності, захворювань, епідемій, наркоманії, відхилень у психіці, високої смертністі, демографічна проблема
- природосоціальні (суперечності між людством і природою):
- екологічна проблема (проблема охорони і очищення навколишнього середовища)
- сировинна
- продовольча
1992р. – декларація про необхідність збереження природи.
Глобальні проблеми людства настільки взаємопов’язані, що практично неможливо добитися успіху у вирішенні однієї з них, ігноруючи або приділяючи недостатню увагу іншим.
Вирішення глобальних проблем можливе лише зусиллями світового співтовариства. Для їх подолання потрібно спільне використання економічних, інтелектуальних, науково-технічних і культурних ресурсів всього людства. Необхідні також політична воля урядів і народів різних країн, широке розповсюдження у світі нового політичного мислення.
Соціальне прогнозування охоплює всі сторони людської діяльності: науку і техніку, продуктивні сили, виробничі відносини, демографічні процеси, охорону здоров'я, народну освіту, житлове будівництво, літературу і мистецтво, міжнародні відносини, освоєння земних надр, океану і космічного простору тощо. Проблемами прогнозування, його теорією, займається прогностика — це наука, що вивчає закони, принципи і методи прогнозування, розробляє проблеми логіки і класифікації різних типів прогностичних досліджень.
Особливе значення соціального прогнозування полягає у тому, що передбачаються ті зміни суспільного життя, які розкривають взаємозв'язок історичної закономірності й предметної діяльності людей. Соціальне прогнозування спрямоване насамперед на виявлення цих змін. Воно враховує співвідношення якісних і кількісних характеристик у соціальному явищі, що дає змогу встановити певну спрямованість розвитку самого явища, з достатньою точністю визначити характер соціальних подій, форму і напрям їхнього руху.