Свідомість- одна з найважливіших категорій філ.., що означає вищу, властиву лише людині форму відображення об’єктивної дійсності і представляє собою суб’єктивну реальність, сукупність певних психічний процесів, активного осмислення людиною світу і свого буття.
Сутнісні ознаки свідомості:
- Ідеальність –існування образу-образ,який представляє суб’єктивну реальність, яка проявляється в можливості майбутньої дії. Ідеальне-це форма для заміщення матеріальних об’єктів образом про них. Ідеальність-субєктивна реальність, яка існує тільки в людині і залежить від неї, це внутрішній світ. Про неї можна говорити, але не зафіксувати. Цей образ проявляється в момент взаємодії. Ідеальність пов’язана з соціальність, бо свідомість- це властивість людини, як соціальної істоти.
- Соціальність- властивість свідомості людини як соціальної істоти. Предмети набуваються нових соціальних якостей. Людина через свідомість набуває нових соціальних якостей і це проявляється в момент взаємодії, в процесі спілкування.
- Творчість-людина маючи здатність до праці в процесі діяльності може створювати те, чого не було, відображати майбутнє.
- Опосередкованість- свідомість опосередковано виробляє образи, яких зараз немає.
- Універсальність- свідомість може відображати будь-що через різні параметри
- Складність структури
- Різнорівневість : будений рівень(відображає поверхові явища і ґрунтується на обмежених знаннях, одержаних в повсякденних ситуаціях), теоретичний рівень( відображення глибинних суттєвих сторін об’єкта і ґрунтується на наукових, філософських знаннях).
- Першим елементом є знання. Це головний компонент, ядро свідомості, засіб її існування. Знання – це розуміння людиною дійсності, відображення її у вигляді усвідомлених чуттєвих і абстрактних логічних образів. Завдяки знанням людина може “охопити”, осмислити все те, що її оточує і становить предмет пізнання. Знання зумовлює такі властивості свідомості, як спроможність через предметну діяльність цілеспрямовано “творити світ”, передбачати хід подій, проявляти творчу активність .
- Емоції. Людина пізнає навколишній світ не з холодною байдужістю автомата, а з почуттям задоволення, ненависті або співчуття, захоплення або обурення. Вона переживає те, що відображає. Емоції або стимулюють або загальмовують усвідомлення індивідом реальних явищ дійсності. Емоційна сфера має значний вплив на всі прояви свідомості людини, виконує функцію засади діяльності.
- Воля – це усвідомлене цілеспрямоване регулювання людиною своєї діяльності. Це здатність людини мобілізувати і спрямувати свої психічні та фізичні сили на досягнення мети, на розв’язання завдань, що постають перед її діяльністю і вимагають свідомого подолання суб’єктивних і об’єктивних труднощів та перешкод.
- Мислення – це процес пізнавальної діяльності індивіда, який характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності. Цей процес завершується створенням абстрактних понять, суджень, які являють собою відображення суттєвих, закономірних відношень речей, на основі відомого, відчутного на дотик, почутого .
- У суб’єктивній реальності людини має місце така важлива підструктура як самосвідомість.
