1. за Чижевським – зародки уявлень первісних слов*Ян про природу, людину відображаються в артефактах, орнаментах, вишивках і тд
2. вчення раннього християнства: 8-9ст – за ним поширення філософських думок
3. запозичення впливу Візантійських і болгарських культурних спадщин
4. перекладна література – античні твори отців церкви
5. літописи – галицько-волинський, київський, повість минулих літ
6. агіографія – описи життя святих – києво-печерський патерик
7. писемні пам’ятки:
· І Вересова книга (співвідношення словянської писемності ) – в 8-9ст вже не приносили жертву богам «ми разом з богом».
· ІІ Іларіон «слово про закон і благодать». Закон – старий, благодать – новий завіти. Всі народи що стають християнами прогресують, підняте питання ролі особистості в історії – Володимир великий
· ІІІ В. Мономах «повчання дітям» - питання що таке людина, грішна і смертна, відповідає злом, яка має поміняти своє ставлення до світу – боголюбивістю, богобоязливістю, милосердністю, доброчинністю, де ЕТИКА – основа всіх дій.
· 4 – Данило Заточник «Моління» - звертання до князя, радить йому, що позбавиться посади якщо оточиться меркантильними, довкола потрібні люди розумні, духовно багаті, що допоможуть здобути славу. – підняте питання зовн і внутр світу людини, вперше звернув увагу на серце – що визначає поведінку людей – це центр їх позитивних якостей. Почав тематику кардіоцентризму (продовж Клим Смолятич, кирило Трковський)
· В 16ст. – литва,Русь, Польща складали укр. землі – утворені братства (+братські школи) – розвиток шкільної філософії.
· Іван Вишенський полемік, розвиток православної релігії, аскет гори афон «людина грішна в світі вузькому і диявольському, має рятуватись аскетизмом якого існує 6 щаблів зівялення своєї плоті, призначення людини – самозречення для досягнення бога.
· Касіян Сакович, Кирило Ставровецький – «Учительна Євангеліє» - питання людини для праці, через яку люд єднається зі світом (за ставровецьким) і приречена працею добувати хліб свій (це покарання) за саковичем.
· Теофан Прокопович – ораторське мистецтво (бог створив світ і дав здатність саморозвиватись, розвиток природи і людини потребує чужої праці, люд має розуміти його всемогутність, тому людство розвивається самостійно. В його вченнях єднається чуттєве і матеріальне пізнання – а це діалектична основа форми пізнання. Людина – вершина світового розвитку, вчення про людину – найважливіше, тому наука розробляє основи етики. Люд має самовдосконалюватись, тому свобода – це панування людини над самою собою, здатність оволодіти пристрастями, спрямовуватись на сусп благо, так він засуджує аскетизм і чернецтво.
