Антифашистський,підпільний та партизанський рух в Україні

Рух Опору – антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти окупантів. На території України в роки війни було три течії руху опору: радянська, українська національна та польська.Радянська течіяМали на меті  визволення України від німецько-фашистських загарбників та відновлення радянської влади.Форми боротьби: - Підпільний рух- Партизанський рух. Радянський партизанський рух на початку війни через погану підготовку був майже непомітним. В перший рік війни на окупованій території залишились 3500 партизанських загонів і диверсійних груп. Через погану підготовленість і недосвідченість більшість з них не витримали всього тягаря непередбачених труднощів – розпалися або були розгромлені. Тож на середину 1942 р. діяло не більше 22 загонів.У червні 1942 р. зрештою було створено ^ Український штаб партизанського руху на чолі з офіцером НКВС Т.Строкачем . Він налагодив координацію дій партизанських загонів з операціями Червоної армії і постачання партизан за допомогою авіації. Штаб організовував нові загони, направляв партизанам спеціалістів, особливо мінерів, лікарів, радистів, координував спільні дії. До кінця року почали діяти потужні з’єднання С.Ковпака, О.Федорова , О.Сабурова, Д.Медвєдєва та інші. ОУН–УПА першою звернулася до радянських партизанів із пропозицією спільної боротьби проти німців. Але через незгоду взаємодії не вийшло. Більш того, протягом 1943–1945 рр. йшло кровопролитне протистояння обох сторін. Партійно-комсомольське підпілля поряд із націоналістичним було досить розгалуженим. Однак поширеності це явище набрало лише на Лівобережжі. На Правобережній Україні швидкий наступ фашистів спричинив те, що багато партійних активістів, не встигши евакуюватися, поза їх волею опинилися в тилу ворога. Але це не завжди приводило до створення підпільних організацій.Українська національна течіяПрагнули  визволення України від окупантів (німців, більшовиків) та побудова незалежної Української держави. У 1940 р. відбувся розкол в ОУН на ОУН(М) (мельниківці на чолі з А.Мельником) та ОУН(Б) (бандерівці на чолі з С.Бандерою).ОУН(М) (мельниківці) виступали за співпрацю з німцями, сподіваючись на їх підтримку у створенні Української держави.ОУН(Б) (бандерівці) співпрацювали з німцями лише на початковому етапі війни, а для досягнення незалежності України розраховували, в основному, на власні сили. Наприкінці 1943 р. УПА залишилася єдиною великою національною військовою організацією. Загони УПА під назвою Українського народного самозахисту, сформовані на Волині й у Галичині, у серпні 1943 р. під Делятином розбили з'єднання Ковпака, ослаблене безперервними жорстокими боями з нім¬цями під час Карпатського рейду. До кінця 1943 р. УПА виросла в 40-тисячну армію. Вона дислокувалася на Поліссі, Волині і Галичині. Там вона проводила активні бої проти польської Армії Крайової (АК), що прагнула контролювати Волинь, Полісся і Холмщину. ОУН, що здійснювала політичне керівництво УПА, ставила собі за мету очищення цих територій від польського населення. Каральні дії проти польського населення були основною формою діяльності УПА, навіть після вступу на територію Волині і Східної Галичини Радянської армії.Польська течія Мали на меті : звільнення Польщі з-під влади окупантів і відновлення незалежності Польщі.
81.