Політика українізації ( 20- 30 рр ХХ ст.): суспільно- політичний зміст та наслідки

30 грудня 1922 р. І З’їзд Рад РРФСР, УРСР, Білоруської РСР і Закавказької РСР, ухвалив декларацію і договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). 31 січня 1924 р. – Конституція СРСР. На підставі цієї конституції зовнішня політика і торгівля, військові справи, транспорт, пошта переходили в компетенції союзної влади. За республіками залишались ділянки внутрішніх і земельних справ, освіти, юстиції, охорони здоров’я, соціального забезпечення; але й цим «технічним» наркоматам надходили вказівки з Москви. Вже на цьому етапі формування СРСР проявилася русифікаторська великодержавна лінія партії і Сталіна, який тоді виконував функції наркома національностей. У національному питанні спрямовуюче значення мав ХІІ З’їзд Російської Комуністичної Партії (більшовиків) 17-25 квітня 1923р. , який ухвалив принцип «коренізації» і засудив російський шовінізм. Нова національна політика мала сприяти розвиткові національних кадрів, запровадженню рідної мови в освіті, дерусифікації державного апарату і навіть створенню в окремих республіках національної армії. Результати українізації 20-х рр.. були дійсно вагомими. У результаті проведення політики українізації були досягнуті значні успіхи. Так, було в 1926 році діловодство було вже на 65% переведено на українську мову, на українському видавалося 60% періодики. Кількість українців серед службовців державного апарату з 1923 по1927 р. зросла з 35 до 54%. Частка корінної національності серед членів КП (б) У в той же час збільшилася з 23 до 52%. Українська мова, незважаючи на протидію противників українізації ("русотяпов"), перетворився на основний засібспілкування, мову офіційного діловодства й освіти. У 1929 р. в УРСР діяло 80% шкіл, понад 60% технікумів і 30% інститутів з українською мовою навчання. Розширювалася мережа українськомовної преси і видавництв: понад половину книжок, газет і журналів почали видаватися українською мовою. До 1930 року співвідношення українських і російських шкіл становило 10:1, на українському велося викладання в 2 / 3 технукумів і 1 / 3 вузів.
76