На 15 з’їзді ВКП(б) – курс на колективізаціюю с/г (1927-1931) Колективізація— створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150 %.Причини: принципи марксизму заперечували існування приватної власності, хлібна криза 1927 показала, що селяни не хочуть виконувати план хлібозаготівлі у країні. Це призвело до зменшення експорту, через щозменшувалися капіталовкладення у розв. промисловості.У села направлялися комітети (робочі, солдати, студенти) для створення колгоспів. Заможних селян назив. куркулями і у випадку супротиву виселяли у Сибір.у січ-бер. 1930 розкуркулено 62 тис. Сімей. Наслідки суспіль. колектив-ії:дизорганізація-я сіль. госп-ва, зниження виробництва сг,фізик. Винищення кваліфікованої частини населення,скорочення худоби, індустріалізацій ний стрибок здійснено дуже великими жертвами. В період колективізації в Україні відбулися 7382 бунти селян і акти масової непокори, 15 з яких визнані як широкомасштабні озброєні повстання проти Радянської влади. У 20-30х роках була справжня селянська війна. Голодомор- спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу укр. нації, зруйнувати незалежні господарство, унеможливити протистояння рад. владі. Головною причино. Голодомору була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва, адже сам Сталін визнав, що заг. Урожай зерна в 32 р перевищував урожай 31, інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте, держава цілеспрямовано конфіскувала більшу її частину, в тому числі зерно,яке призначалося для насіннєвого, страхового і фуражного фондів, ігноруючи заклики укр. представників місць.Це прирекло мільйонни людей на смерть від голоду.Серед. тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 а жін- 10, 9. 19 квітня 1932 Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «про насіннєву позику Україні». Як виняток, позика відпускалась безвідсотково, але з «централізованих ресурсів всередині України». Держава забрала зерно, а потім дозволяє використати зерно, зібране в Україні, для потреб України, не залучаючи зовнішні ресурси. Аж 12 тис. тонн і лише 3 тис. тонн для продовольчої допомоги колгоспникам.Станом на 17 травня 1932 в Україні не було запасів борошна, що зафіксовано постановою Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи щодо виконання постанов ЦК ВКП(б) про продовольчу допомогу Україні»: з 6,5 млн пудів зерна, відпущених Україні, Політбюро просило завезти 1,5 млн борошном, «зважаючи на повну відсутність в Україні запасів борошна».Станом на 30 червня 1932 з більшості районів України посівний матеріал було вивезено.Голова РНК УРСР В. Чубар писав В. Молотову та Й. Сталіну про становище в сільському господарстві УСРР (10 червня 1932 p.). За його підрахунками, на той момент в Україні уже можна було нарахувати мінімум 100 районів, замість 61 станом на початок травня, які потребували продовольчої допомоги та зривали план весняної сівби. Ці ж райони, на його переконання, в подальшому зриватимуть обробку і збирання врожаю.Улітку 1932 р. Україна мала повернути в рахунок погашення позики 8 млн 250 тис. пудів зерна понад встановлену норму хлібозаготівель.7 серпня 1932 року з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п'ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.
75.
