Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки ( ЗУНР). Створення та військові дії УГА.

проголошення Західноукраїнської Народної Республіки ( ЗУНР). Створення та військові дії УГА 1 листопада 1918 p., через 600 років іноземного по неволення, останні 150 з яких припадали на часи пану вання Габсбурзької австрійської монархії, у Львові ви никла національна Українська держава.
З 9 листопада вона почала іменуватись як ЗУНР. Поява цієї держави стала наслідком дії багатьох чинників, перш за все високого рівня національної свідомості. Революції в Росії та в Західній Європі захитали монархію Габс-бургів в Австро-Угорщині та Гогенцолернів у Німеч чині, повалили династію Романових у Росії. Держави Центрального блоку потерпіли поразку в Першій світовій війні.
Отже, коли до розпаду Австро-Угорської імперії за лишалися лічені дні, 31 жовтня 1918 р. керівники підпільної військової організації на чолі з поручи ком Дмитром Вітовським, що діяла серед українсь ких підрозділів австро-угорської армії, зажадали від керівників українських буржуазно-націоналістичних партій у Львові зважитись на рішучий наступ. Саме військові захопили владу в м. Львові у свої руки і про голосили створення Української держави.Досить швидко зростали і збройні сили 3YHP, які взяли собі назву Галицька Армія.
У неї добровільно вступали солдати-українці старої австро-угорської армії, селянські і робітничі дружини.
Незважаючи на перші прорахунки, Галицька Ар мія міцніла. Відступивши від Львова, вона зуміла ста білізувати фронт на лінії Сокаль — Рава-Руська — Жовква — навколо Львова — Городок — Судова Виш ня — Перемишль — Хирів — Лютовиська. Таким він був з перемінним успіхом на окремих ділянках аж до травня 1919 p., тобто протягом півроку.
До весни 1919 р. Галицька Армія виросла до 100 тис. чоловіків. Виробилась її організаційна структура: рій — сотня — курінь — кіш — загін (сотня — ба тальйон — бригада — корпус), чіткого значення на брали військові звання: стрілець, старший стрілець, десятник, бунчужний, хорунжий, поручик, сотник, підполковник, полковник, генеральські чини.
21 листопада ввечері українське командування віддало наказ залишити місто. Командувач українсь кого війська Г. Стефанів не знав, що прибулий до Льво ва з Кракова польський генерал Роя зупинив наступ поляків, поки їм не будуть кинуті на допомогу свіжі військові частини. У зв'язку з тим, що поляки не пе редбачали такого швидкого відходу українських військ, він здійснювався майже без перешкод. 22 лис топада поляки повністю оволоділи Львовом. Та бої за це місто не припинялись ні у 1918, ні у 1919 pp.
64.