Першим, хто спробував логічно та обгрунтовано здійснити загальну наукову періодизацію українського історичного процесу був Михайло Грушевський. Його концепція про наукову періодизацію історії України була викладена у статті "Звичайна схема "рускої" історії і справ раціонального укладу історії Східного Слов’янства" (1904 р.). Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об’єднання її в одне "політичне тіло та прийняття християнства.2 період - перехідний період- відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польщі. У цей час форми суспільно-політичногожиття і побуту під впливом інших держав змінюється. Як результат — загострення протиріч між урядовою і привілейованою меншістю і масами. 3 період — це період народної бородьби з ворожим суспільно-економічним устроєм. Поєднання цієї боротьби з релігійною та національною — своєрідна риса змін нової доби української історії. В цей час національне почуття "доходить до небувалого напруження", та бородьба не може бути виграна, бо на перешкоді стає сильна організація — Московщина, зодного боку, і Річ Посполита з іншого. Періодизація українського поступу грунтується на етапах формування української державності. Пропонуєься така періодизація: Стародавня історія - до VI ст., середньовіччя - Київська Русь та Галицько- Волинська держава, Русько-Литовське князівство. VII-XV ст., ранньоновітня історія - Українська козацька держава XVI-XVIII ст.,українські землі у складі Російської та Австрійської імперій -XIX ст.,українська революція. 1917-1921 рр.,радянська Україна. 1921-1991.,україна незалежна. 1991-1999.
