Українська культура почала розвиватися у різних країнах Європи, Американського та Австралійського континенті. Центрами української еміграції стали Прага та курортне містечко Подебради.
Еміграційний процес почався відразу ж після занепаду УНР і продовжувався протягом наступних періодів. Представники української інтелігенції будували школи, народні доми, «Просвіти», читальні, церкви і церковні громади, засновували часописи, друкували книжки.
Першою заснованою у діаспорі вищою школою став Український вільний університет у Відні. Його фундаментатором був Союз українських журналістів і письменників, а співзасновниками ─ С. Дністрянський та М. Грушевський.
У Празі у 1923 р. засновано Українське історично-філологічне товариство. До його складу входили українські вчені: Д. Антонович, Д. Дорошенко, О. Колесса, В. Щербаківський та інші. У 1929 р. До США прибув Василь Авраменко, який згодом став засновником української народної хореографії. Створив понад 50 ансамблів, які діяли по акордонном. Він прагнув, щоб з українським мистецтвом познайомилось якомога більше американців. У 1934 р. Танцювальний ансамбль В. Авраменка (близько 300 осіб)виступив у Метрополітені Опера Гавс у Нью-Йорку, а сам він став засновником школи народних танців у Нью-Йорку та студії звукових фільмів.
З усіх українських митців найбільшої світової слави зажив Олександр Архипенко, який прибув до США в1923р. Він увійшов в історію мистецтва як одинз основоположників культури закордонном. Мав індивідуальні виставки в Німеччині, Франції, Англії. У Нью-Йорку відкрив власну школу, створив понад 750композицій, серед яких бронзові плити-барельєфи Б. Хмельницького іМ. Грушевського, що експонувалися в найбільших музеях світу, постійно виступав здоповідями на мистецькі теми в американських університетах та мистецьких товариствах. Митець виготовив скульптури князя Володимира Великого, Тараса Шевченка та Івана Франка, які були встановлені в Українському культурному парку в Клівленді, а скульптурна постать Кобзаря прикрасила місто Керхенсон уштаті Нью-Джерсі.
ВАнглії в повоєнний період почали виходити часописи «Українська думка», «Наша церква», «Наше слово», «Сурма», «Визвольнийшлях».
У Парижі створено бібліотеку Симона Петлюри. З 1952 р. українську мову офіційно затверджено для вивчення в Паризькому державному університеті східних мов і цивілізацій.
Ціла мережа українських організацій була заснована в Австралії. Серед них можна виділити Жіночу асоціацію, молодіжні організації «Пласт», «СУМ», а також різноманітні профспілкові й творчі колективи.
