Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті. Вона допомагає, наприклад, під час першого ознайомлення з книгою, а також під час добору та вивчення літератури з певного питання.
У кінці анотації обов'язково зазначають коло читачів, яким рекомендовано роботу.
Виокремлюють такі види анотації:
- сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);
- оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);
- рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).
За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають – бібліографічні, видавничі та книготоргівельні
Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:
- відомості про автора, упорядника
- про текст, що містить видання
- характеристика змісту твору
- про науково-довідковий апарат
- про оформлення, ілюстрації тощо
- про читацьку адресу
- цільове призначення видання
Максимальний обсяг анотації — 600 символів.
Мова анотації: мова книги та 2 іноземні мови.
Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.
