у культурі у 90-ті рр. зміни з'явилися внаслідок відмовлення від державного регулювання цієї сфери суспільного життя. Позитивними моментами цього процесу стала відмова від державної ідеології, цензури, набуття справжньої свободи творчості. Але водночас різко скоротилося державне фінансування освіти, науки, установ культури, частково – театрів, музичних колективів, бібліотек. Фактично відбулась втрата державної літератури, образотворчого мистецтва, кіно.
Також діяв так званий «залишковий принцип» фінансування, коли діяла програма «Збереження та розвитку культури й мистецтв». У ньому головну увагу приділялося порятунку найважливіших об'єктів культури. Десятиліття дії «залишкового принципу» сприяли глибокої кризи культури, ускладненому стрімким розвитком ринкових взаємин у 90-ті роки. Будинку культури, бібліотеки, театри, кінотеатри стали змушені шукати небюджетні джерела фінансування, займатися пошуком спонсорів, здавати свої приміщення у найм комерційним організаціям. Тим самим було створено економічні передумови для руйнації інфраструктури сфери культури та поступового перетворення традиційних установ у особливий вид комерційних підприємств, орієнтованих не так на рішення власне культурних завдань, але в отриманні прибутку. Стався поворот у політиці у сфері літератури і мистецтва.
еребудова внесла деякі корективи до шкільної реформу, реалізація якої почалася 1984 р. У дусі гасла на «прискорення» було висунуто завдання загального комп'ютерного навчання школярів. Проте, як і з починання минулих років, комп'ютеризація залишилася гарним закликом. Насправді реформа звелася до впровадження 11-річного терміну навчання, часткового перегляду навчальних програм і підвищенню зарплати вчителям. Значні зміни відбулися у системі громадських наук. Ідеологізація змінилася пожвавленням в суспільствознавстві, науковим пошуком, частковим відкриттям архівів.
Упродовж років перебудови сталися принципові зміни у відносинах художньої культури з владою та суспільством. З одного боку, література і мистецтво позбулися ідеологічного диктату, з іншого – художні твори перестали займати позицію єдиного «клапана» для виходу соціальних настроїв. У перші перебудовні роки роль літератури була надзвичайно великою.
