пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

105.Українська культура у 14 ст

Друга половина XVIІ – перша половина XVIII ст. — період найвищого розвитку української культури. Гетьманську державу (1648-1764 рр.) очолюють високоосвічені, європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів для розбудови культури, освіти, шкільництва.

Шкільна освіта в XVIІ – першій половині XVIII ст. охоплює всі верстви й соціальні групи населення, зокрема жінок. Наприкінці XVII – у першій половині XVIII ст. в Україні істотно збільшується кількість шкіл при братствах. Як зазначив Павло Алепський 1654 р., навіть багато жінок в Україні були письменними.

П. Могила заснував школу при Києво-Печерській Лаврі з якої далі утворилась Києво-Могилянська колегія. Києво-Могилянська Академія істотно вплинула на розвиток культури. За її типом відкривають колегії в Чернігові, Переяславі, Харкові. Вона стала взірцем для навчальних закладів інших країн.

Таким чином, у складний період піднесення та падіння української державності, наполегливої боротьби народу за волю в українській культурі др. пол. XVII- XVIII ст. відобразились кращі риси національного характеру, прагнення до свободи та соціальної справедливості, розвитку в людині добрих начал. Гуманістична спрямованість духовної культури українського народу цього періоду свідчить про прагнення її творців до формування та поширення загальнолюдських культурних цінностей як ідеалу відносин між людьми. Домінантою розвитку української культури цього періоду, починаючи з другої половини XVII ст., виявився вплив козацтва на неї, що став одним з доленосних та визначальних факторів її розвитку.

Надзвичайно тяжким було становище української православної церкви як одного з чинників культурного процесу. Проти неї вів уперту, непримиренну боротьбу войовничий католицизм, який офіційно підтримувала польська королівська адміністрація. Ще однією трагедією православної церкви було те, що вона, позбавлена підтримки меценатів, з XV-XVI ст. культурно зубожіла, її література була обмежена богослужебними книгами, які не могли задовольнити запити багатьох інтелектуально розвинутих людей.

Фатальними для України були наслідки Люблінської унії 1569 р. більша частина українських земель (Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина) перейшла до Польщі, а друга, значно менша, – до Москви.

А невдовзі, у 1596 p., була укладена Берестейська церковна унія. Вона мала непередбачені наслідки: з однієї православної церкви утворилася так звана уніатська, або українська католицька церква (з’єднана з Римом), і православна не з’єднана, яка у другій половині XVII ст. потрапила в залежність від московського патріарха.

Виникла полемічна література, яка мала велике значення для оборони православної церкви. У цій полеміці брали участь видатні автори, їхні твори поширювались по всій Україні й викликали захоплення у читачів. І все ж православні втрачали права, а разом з ними церкви, монастирі, які переходили в уніатські руки.

В духовній культурі XVII ст. помітне місце посідає історична література. Найціннішою пам’яткою української історіографії цього періоду є «Густинський літопис», який висвітлює вітчизняні події від київської Русі до кінця XVI ст. в тісному зв’язку із світовою історією.

Значне місце в історії української полемічної літератури кінця XVI ст. належить Стефану Зизанію. В 1595 р. він видав у Вільно свій «Катехізис» як підручник для православних шкіл.

Національним відродженням слов’янських народів у XV ст. зумовлена поява у них друкарства. Спочатку книги друкувалися латинською, пристосованою до слов’янських мов, а згодом друкарство перейшло на кириличну азбуку.

 


14.06.2015; 21:33
хиты: 125
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь