Інше подібне значення вертепу - старовинний ляльковий театр, де ставилися релігійні і світські п’єси. Усі види вертепів пов’язані зі святом Різдва. Як правило, скульптурно-декоративні композиції виставляють для перегляду, а театральні вистави розігруються тільки в період різдвяних свят.
Вертепи походять від містерії - західноєвропейської середньовічної релігійної драми, що в 17 столітті розповсюдилась на польські, а згодом і українські землі.
Вертепна драма - художній твір, що складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії; перша частина ("свята") - більш-менш стійка, друга ("народна") змінюється залежно від місцевих умов, історичного періоду, здібностей самого вертепника.
В основу релігійного дійства вертепної драми покладено євангельське оповідання про народження Ісуса Христа. За твердженням дослідників театрального мистецтва (І. Франка, М. Возняка) прадавні форми театру стали прикладом для творців перших літературних українських драматичних творів, зокрема вертепної драми.
Вертеп зберігся в кількох оригіналах, власне сама скринька та варіанти тексту вертепу. Про популярність адаптованої різдвяної драми свідчать драматичні твори XIX-XX ст., автори яких під час роботи свідомо орієнтувалися на вертеп. Це "Уродова морока" П. Куліша, "Вертеп" В. Шевчука, "Вертеп" і "Милостиня Божа" Л. Старицької-Черняхівської.
Користуючись вертепом, українські письменники XIX-XX ст. в найбільш несприятливих для нашої культури умовах порушували важливі проблеми національної ідентичности, боротьби за збереження мови, літератури, народу, держави.
