Культура» — термін латинського походження, який означає «обробіток», «виховання», «освіта», «розвиток», «вшанування» тощо. За деякими джерелами, це поняття було вперше вжите римським мислителем і державним діячем Ціцероном (106—43 до п. е.).
Багатство і розмаїття культур народів світу є свідченням багатогранності вияву людського як такого. Культурні досягнення народів не суперечать одне одному, а навпаки — поповнюють скарбницю загальнолюдської культури все новими й новими надбаннями. Взаємообмін культурними надбаннями народів світу є могутнім джерелом їхнього розвитку, інтеграції світової цілісності.
Культурологічний діалог передбачає досить складне завдання: побачити за конкретною багатоманітністю явищ духовного буття людини певну номінальну єдність, скріплену ціннісно-смисловим аспектом (картиною світу). Вирішення зазначеного завдання визначає вибір адекватного культурологічного методу "розуміння", тлумачення глибинних значень тексту, вертикального зондажу закладених у ньому первинних смислів (архетинів). У культурологічному дискурсі цей метод отримав назву "семіотичний аналіз", або, за словами видатного французького філософа XX ст. М. Фуко, "археологія культури".