Кожного разу, коли мова йде про діяльність спортсмена або спортивної команди, постає питання про людину, яка здійснювала б керіництво такою діяльністю, визначала б форми та методи,спрямовувала б і корегувала її перебіг, тобто про людину-керівника, функції якої у спортивній команді виконує тренер.
Керівництвом називають інтегруючі дії організації або посадової особи (у даному випадку тренера), спрямовані на поєднання зусиль, дій організацій або спеціалістів [8, 9]. Основними відмінними рисами крівника є:
- вплив на суб'єктів керування, використовуючи переважно владу та посадові повноваження;
- реалізація функцій постановки цілей,завдань, чіткий контроль за ходом їх виконання;
- вибір соціального об'єкта керівництва – групи людей (спортивний клуб, команда, спортсмен, тренерський склад, лікарі,масажисти та ін.);
- вибір варіантів дій, опосередкований посадовими повноваженнями та функціональними обов'язками.
Ефективність керівництва залежить від ступеня виразності й оптимального ефективного поєднання в особі тренера вроджених задатків та здібностейнабутого професійного і життєвого досвіду, які у цілому складаються із впливу таких факторів:
1) Емоційна врівноваженність тренера і стійкість та послідовність структури його поведінки,що формує у спортсменів відчуття впевненості та створює у них систему цілепокладання;
2) Адекватність соціально-психологічних настанов тренера спортсменам,що сприяє об'єктивному оцінюванню та ефективності їхньої діяльності;
3) Стабільність статусів та ролей,що створює у спортсмена почуття стабільності власного становища у команді, тим самим формуючи впевненість у собі та корисності власних дій;
4) Відповідність між стилем керівництва і рівнем організації команди,що сприяє покрашенню взаємодії в системі тренер – спортивна команда [8].
За однакової системи виховання й освіти,рівня спортивної майстерності людей (у тому числі й колишніх висококласних спортсменів) можуть сформуватися не тільки різні за стилем,а й за фахом тренери. Але, як вважають провідні теоретики спорту,тренери-практики та спортивні психологитеоретичні обгрунтування успіху тренерської діяльності не завжди збігаються із практичним станом речей.
Зміст і спрямованість діяльності тренера-педагога у спорті має свої специфічні особливості, які розкриває вже саме поняття "тренер-педагог". Тому, очевидно, окрему характеристику повинна отримати як педагогічна, так і тренерська діяльність [11, 12, 13, 14, 15, 16].
Зокрема,серед особливостей педагогічної діяльності тренера називають високий рівень нормативності, соціальної відповідності та морального боргу державним оствітнім стандартам відповідно до його діяльності, стосовно об'єкта, предмета,форми та засобів виконання, коли об'єктами є учні, навчальні групи, батьки учнів, колеги тощо.[13]
Визначають такі особливості тренерської діяльності [17, 11, 12, 13, 14, 15, 16]:
–провідна роль тренера, його вплив на особистість спортсмена, що висуває додаткові вимоги як до особистості тренера, так і до його професійних якостей;
–тренер постійно відповідає за фізичне і психічне благополуччя своїх учнів, а також за їх виховання і становлення як особистості тренера та громадянина своєї країни;
–оскільки стосунки в системі "тренер-спортсмен" опосередковані успіхом та постійним зростанням результатів учнів, такі взаємозв'язки часто нетривалі і пов'язані з переходом спортсмена до інших тренерів;
–підвищений рівень стресовості в діяльності тренера,що позначається на його душевному стані,здоров'ї та знижує ефективність професійної діяльності;
–нерегламентованість діяльності тренера часовими та функціональними рамками, коли виникає необхідність роботи зранку до пізнього вечора, у святкові та вихідні дні, до того ж формальні обов'язки тренера поширюються й на ті сфери, які, здавлося б, не входять до обов'язків тренера (вихователь, психолого,адміністратор тощо);
–протиріччя між необхідністю знати все про спортсменів,допомагати їм, бути наставником і порадником та неможливістю скорочувати дистанцію, що може перетворити ділові стосунки між тренером і спортсменом на неформальні,емоційні;
–необхідність бути пропагандистом власної сфери діяльності вимагає від тренера завжди мати хорошу фізичну форму,тим самим стимулювативласним прикладои своїх учнів до занять спортом,легко, без надмірних зусиль виконуючи та демонструючи той чи інший руховий елемент,вправу чи дію. Вважають,що тренер начебто опосередковано діє під час змагань, однак він бере участь у спортивній боротьбі, у процесі підготовки до неї спортсменів та керування ними в межах, обумовлених правилами змагань.
Останнє особливо актуальне, бо визначає надійність діяльності тренера, пов'язаної з його функціональними можливостями,працездатністю, що проявляється у збереженні оптимальних параметрів його діяльності [19, 20, 21]. А саме у процесі тривалої діяльності; за умов наявності сильних позитивних або негативних ємоцій; в умовах жорсткого ліміту часу; під час швидкої та різкої зміни ситуацій.
