введення й семантизація нових лексичних одиниць (зв’язна розповідь з елементами бесіди, тематичне дерево, синонімічні ряди, словники); повторення учнями нових слів уголос за вчителем з опорою на наочність; запис слів – алфавітний и тематичний словник; складання учнями самостійно речень з новими словами На початковому етапі навчання лексики засвоюється в основному конкретний словниковий матеріал. Позначувані ним предмети можна легко продемонструвати через показ самого предмета, дії або картинки. Предмети, дії або картинки, що їх демонструють, виступають джерелом сприймання. При такому демонструванні зорове сприймання, поєднуючись із слуховим, сприяє правильному сприйманню нового слова й міцному закріпленню його у свідомості учнів. На початковій стадії навчання ЛО особливе значення мають засоби зорового унаочнення, які допомагають учителеві на всіх етапах роботи над мовним матеріалом, розвивати в учнів потрібні мовні уміння та навики.
Труднощі при засвоєнні. 1.Активної лексики: вживання слова як самостійно так і вструктурах; слова-синоніми; неспівпадання способів утворення граматичних форм у рідній та іноземній мовах; схожість за значенням – відмінність за формою в рідній та інозем мовах.
Пасивної лексики: односкладові кореневі слова, багатозначні слова, слова-пароніми, «зрадливі друзі» перекладача.
Способи та прийоми семантизації лексики. Способи: БЕЗПЕРЕКЛАДНИЙ:
прийоми: 1.Предметне унаочнення (предмети, зображення, міміка й жести); 2.Мовне унаочнення (контекст, словотвірний аналіз, етимологічний аналіз, синоніми/антоніми, тлумачення іноземною мовою, дефініція); 3.Мовленнєве унаочнення (мовленнєва ситуація, контекст). ПЕРЕКЛАДНИЙ: прийоми: переклад однослівний та багатослівний, переклад пофразовий, тлумачення рідною мовою.
У шкільному лексичному мінімумі, так само, як і в граматичному, розрізняють активний мінімум і пасивний мінімум. Активний лексичний мінімум — це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі, а також розуміти думки інших людей при аудіюванні та читанні. Пасивний лексичний мінімум — це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні). Відбір лексичних мінімумів проводиться укладачами програм та авторами підручників, які й визначають кількість лексичних одиниць та їх віднесення до активного або пасивного мінімуму. Формування навичок роботи над словником передбачає розвиток умінь: приводити слово до словникової форми; знаходити в словнику функцію слова відповідно до проіндексованого варіанту; вибрати з усіх поданих значень слова необхідного за контекстом. Формування потенційного лексичного запасу передбачає виконання вправ: за словами інтернаціолізмами; на словотворення; на розвиток мовної здогатки; з використанням явищаконверсії. Формування репродуктивних лексичних навичок. Труднощі у засвоєнні активного лексичного мінімуму: форма лексичних одиниць; функція ЛО; значення ЛО; вживання ЛО в усному та письмовому мовленні. Формування рецептивних лексичних навичок (аудіювання, читання): форми слова (звуковий/графічний образ) – значення функції слова. Послідовність роботи над лексичними одиницями: 1.Запис нової ЛО на дошці, пояснення значення й функцій; 2.Чітке промовляння в голос ЛО учнями за вчителем; 3.Сприймання ЛО в контексті; 4.Тренувальні рецептивні та рецептивно-репродуктивні вправи.
5.
