Цілі: практична мета (формування міжкультурної компетенції), загальнооствітня (полягає в розширенні кругозору дітей, формування розуміння іншої мови як нового засобу спілкування, загал розвиток лінгвістичних знань), розвивальна (формування інтелектуальних і пізнавальних здібностей, загальних навчальних умінь, оволодіння мистецтвом спілкування), виховна (формування системи цінностей, особистісних ставлень до навколишнього світу, культури поведінки, оволодіння мистецтвом спілкування). Цілі навч визначаються типом навчал закладу, індивідуальними потребами людини. Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють та-ким чином різнобічному розвитку особистості учня.
Зміст – формування міжкультурної компетенції. Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і детермінується певним станом його історичного розвитку.
Складові змісту навчання інозем мови у серед школі: лінгвістичний компонент (мовний та мовленнєвий ситуативно-тематичний матеріал); екстралагвістичний компонент (ситуативний контекст мовлення, пов’язаний з лінгвокраєзнавчим аспектом викладання – природними та історичними реаліями, духовними цінностями, правилами поведінки); психологічний компонент (знання, мовні навички та мовленнєві вміння); методологічний компонент (загальні прийоми навчання, учіння).
Головна мета навчання іноземної мови полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок. До змісту комунікативної компетенції входять такі компоненти: мовленнєва та мовна компетенція, соціокультурна та соціолігнвістична компетенція, дискурсивна і стратегічна. Основними комунікативними уміннями є: • уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах); • уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів; уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації; • уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань; • уміння використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови; • уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування.
Метод – узагальнена модель реалізації головної задачі, тобто спосіб діяльності, який найповніше відповідає поставленій меті.
У шкільному навчал процесі виділяють: Методи діяльності вчителя (демонстрація, пояснення, організація тренування, організація застосування, контроль із корекцією та оцінюванням); Методи діяльності учнів (ознайомлення, усвідомлення, тренування/вправи, застосування, самоконтроль із самокорекцією та самооцінюванням).
3
