Людська комедія — багатотомна колекція зв'язаних між собою творів Оноре де Бальзака, в яких відображено в найрізноманітніших аспектах французьке суспільство часів Реставрації та липневої монархії. «Людська комедія» складається з 95 завершених творів (оповідань, повістей, романів та есе) й 48 незавершених творів, деякі з яких мали тільки назви[1]. До «Людської комедії» не належать 5 п'єс Бальзака та збірка гумористичних оповідань. Зазвичай, назва збірки вважається алюзією на «Божественну комедію» Данте. Бальзак прагнув досягнути розмаху Данте, однак назва вказує на те, що його твори присвячені життю людей в традиціях реалістичної літератури. Дія творів відбувається у різних місцях, водночас персонажі одних творів з'являються в інших, зв'язуючи їх між собою. Передмова до «Людської комедії» стала літературним маніфестом критичного реалізму (У ній Бальзак пише, що ідея його твору зародилася з порівняння людства з тваринним світом. Творець використовував один і той же зразок для створення всіх живих істот. Жива істота — це основа, що отримує розпізнавальні признаки своєї форми в тому середовищі, де йому назначено розвиватися. Ця система не вступає в протиріччя з уявленнями про Божу могутність). "Людська комедія" складається з трьох частин: "Етюди про звичаї", "Філософські етюди", "Аналітичні етюди". Найбільша частина - "Етюди про звичаї". Вони поділяються на "Сцени приватного життя", "Сцени воєнного життя", "Сцени сільського життя". У цих етюдах автор подає детальний опис усіх людських типів. На думку Бальзака, суспільство і кожна окрема людина проходять схожі стадії у своєму розвитку: від народження до старості. "Сцени приватного життя" символізують таку добу в житті людини, коли їй властиві ідеали й ілюзії. Пору зрілості символізують інші підрозділи. А "Сцени сільського життя" відповідають тому періоду життя, коли людина підбиває підсумки, осмислює пережите. Щоб надати єдності усій споруді "Людської комедії", Бальзак використовує різні прийоми, але найважливіший - "перехідні персонажі": одні й ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні. На передньому плані саме життя, його рух, хаотичний, але закономірний. Тематика твору: 1) тема грошей, збагачення, впливу багатства на людське життя; 2) проблема становлення молодої людини, яка приїхала до Парижа з порожніми кишенями, але з великим бажанням завоювати столицю; 3) проблема втрачених ілюзій.
