У повiстi Юрiй Горовенко. Хронiка смутного
часу (1885) створено цiкавi образи колишнього кирило-мефодiïв- ця
Пучки й представника нового по колiння, який самовiддано служить
народовi й ненавидить росiйський дес потизм. Цi твори I. Франко назвав
iдеологiчними*. Юрiй Горовенко є рупором переконань самого письмен
ника, який тяжко переживав бра^^ рального стрижня, вiдсутнiсть iде
громадську незрiлiсть сучасни i Юрiй Горовенко спочатку був бл IВ'
намiреним украïнофiлом-культурнњ ком. Але пiд впливом репресивних
собiв (заслання, звiльнення зi слу^ заборона давати приватнi уроки, сув0
рий полiцiйний нагляд) його свiтогл зазнає кардинальних змiн.
Письме ник робить спробу створити позитив ний тип новоï людини, але
Юрiй Гор0. венко не змiг реалiзувати себе. Вiн стає жертвою
смутногочасу
Чимало претензій мав О. Кониський до середньої та вищої освіти серед русинок Австрії, в якій відсутні були навчальні заклади для жінок. До речі, ці актуальні питання письменник порушує і в повісті "Юрко Горовенко". "Після довгого сну, - мовиться у творі, - громадська думка, виплутавшись з кайданів, вийшла на роботу: громадське життя кипіло. Скрізь люди вголос говорили про те, що думали, мислили, спорились, працювали Та й було ж про що мислити і спорити, було що робити, над чим працювати. Зо дня в день бажане і сподіване визволення кріпаків близилося стати реальним фактом. Потреба народної освіти, шкіл, жіноцьке питання, дівоча освіта, потреба дівочих гімназій, потреба нових судів і смерть канцелярської темноти і цензури, потреба національного й економічного розвою" Помітне місце у творчому доробку О.Кониського займає повість «Юрій Горовенко», (1885). В її сюжет вкраплено згадки про історичні події, що характеризують суспільні умови, на тлі яких син збіднілого поміщика-невдахи Юрій Горовенко виходить на дорогу життя. Зазнавши ударів долі, благонадійний українофіл-культурник, який спочатку зброєю проти зла обирає освіту, перетворюється на соціаліста, людину з жадобою крові, помсти. «Я самий гарячий проводар соціалізму й революції», — каже Горовенко, налагодивши зв’язки з революційно-народницькою терористичною партією. Шлях, обраний цим персонажем, не був для автора суспільним ідеалом, оскільки він не приймав будь-яких форм революційної боротьби.
и читацький
16.
