.Наприкінці XV ст. іспанськалітература вступила в період
Відродження. У своємурозвитку вона спиралася як на досвідантичної і гуманістичноїлітературиєвропейськихкраїн, особливо Італії, так і на національнулітературнутрадицію і народнутворчість. Від самого початку в нійвизначилися два напрями: один із них базувався на традиціяхнародноїлітератури, а другий, «учений» - на використанніідей
античності. Перший напрямбувпровідним, у ньомунайповнішепроявився характер ренесансноїлітератури, визначенийтими силами, щоіснували в іспанськомународі і булипородженійогогероїчноюісторією. Звідси й характернірисиіспанськоїлітератури: обмежений демократизм, багатауява, пристрасність, органічнезасвоєння й збереженнянароднихпоетичних форм. Водночас у своєріднихобставинахкраїни рано визначивсярозривміжідеямиВідродження і реальністю, щозумовило й раннєрозчарування в гуманістичнихідеалах, і гострокритичнезображенняреальноїдійсності в літературі.Підсильнимвпливом Петрарки створюється в цей час в Іспанії
сонет (маркіз де Сантільяна), з'являються в аристократичнійлітературі
дидактичніпоезії, алегоричні твори, епічніпоеми, твори сатиричного характеру.Роман — один із жанрів епічної розповідної літератури; місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів одного чи багатьох персонажів.
Рицарський роман. Зрозповіднихжанрівранньогоперіодупередовсімрозвинувсяренесансно-рицарський роман. Для творівцього жанру властивірисисередньовічного авантюрно-героїчногорицарського роману і певноюміроювінвиповнюєтьсягуманістичнимзмістом («АмадисГальський»).
Шахрайський роман. Протягом наступних ста років залишався одним із провідних жанрів в іспанській літературі, його поява також була зумовлена тими процесами, що відбувалися в суспільному житті країни. («ЖиттяЛасарильйо з Тормеса»,
Матео Алеман «Гусман з Альфараче»).