Шекспір написав усі свої трагедії, крім « Ромео і Джульєтти», у другий період творчості. «Ромео і Джульєтта», створена ще в ранній період, за своєю будовою і атмосферою дуже близька до комедій кохання. Як і в них, в центрі сюжету трагедії є історія кохання юних героїв, зображеного патетично і піднесено. Скориставшись сюжетом середньовічної легенди про Амлета, Шекспір написав трагедію «Гамлет». Ще одними з найвідоміших трагедій Шекспіра були трагедії «Отелло», «Король Лір», «Макбет». Сюжети для комедій Шекспір брав різні: італійські новели, античні і сучасні твори та ін. Комедії Шекспіра вражають багатством і широтою життєвого матеріалу, дивовижною різноманітністю людських характерів і натур: кожен з персонажів – неповторна індивідуальність. Гуманістична мрія Шекспіра про ідеальний, що нею просякнуті комедії, зумовила звертання автора до фантастичного елемента, фольклору : «Сон літньої ночі», «Дванадцята ніч», «Венеціанський купець».
Свою творчість Шекспір розпочав жанром хроніки. Темою хроні є боротьба королівської влади проти сил феодальної анархії. Шекспір усвідомлював веління часу, тому його історичні твори пройняті ідеєю єдиної держави і твердої влади короля. Тому він часто засуджує королів, які неспроможні протистояти анархії.
Річард ІІІ – правитель, якому вистачає якостей, потрібних, для керівництва державою: волі, відваги, енергії. Але він позбавлений здатності зрозуміти загальнодержавні інтереси. Жадоба влади спрямовує усю його поведінку, а безприкладний цинізм розв*язує йому руки. Він убиває всіх, хто стоїть на шляху до трону. Йому не важко удати з себе ніжног брата, надійного друга Бекінгема. Такий король – зло для держави, він сіє ворожнечу і ненависть.
Іторичні твори не є рівноцінними. Найбільш зрілою і довершеною є дилогія «Генріх ІV», в якій зображуються події англійської історії (час становлення абсолютної монархії). В центрі сюжету – боротьба короля Генріха ІV проти бунтівних феодалів, носіїв анархії і сеператизму. Королівський табір одержує перемогу над силами анархії, бо Генріх стоїть за єдність держави, він здійснює вимоги національного і політичного життя.
