Державний лад Франції 4 республіки
На території Франції боротьбу проти окупантів очолили комуністи, під керівництвом яких в окремих районах, на підприємствах створювалися народні комітети і комітети дії. Другий центр руху опору був створений генералом де Голлем в еміграції (“Вільна Франція”) – в Лондоні. Перед післявоєнною Францією постало безліч важливих проблем: економічних, соціальних, політичних. Однак центральним питанням внутрішньополітичного життя країни, навколо якого розгорнулася гостра боротьба, стало питання нового державного ладу, проблема нової конституції Франції. На цьому партійному фоні і розгорнулася боротьба за майбутню конституцію Франції, в ході якої були сформульовані три основні програми: 1. Комуністи вважали необхідним створити демократичну парламентську республіку з суверенними Національними зборами. Другу палату вони хотіли скасувати, владу президента обмежити. Комуністи вважали необхідним дати в Конституції перелік основних прав і свобод людини і громадянина. 2. Генерал де Голль намагався побудувати президентську республіку, де буде сильний голова держави, авторитетний уряд. 3. Радикали пропонували відновити Конституцію 1875 року і Третю республіку.
За формою правління Франція була “світською, демократичною і соціальною” парламентською республікою. Парламент складався з двох палат: Національних зборів і Ради Республіки. Обидві палати обиралися: Національні збори – на засадах загального і прямого виборчого права на п’ять років, Рада Республіки – комунами і департаментами на засадах загального і непрямого виборчого права. Національні збори проголошувалися єдиним законодавчим органом країни, який не міг “передати це право” , тобто делегувати свої законодавчі повноваження. Національні збори мали вийняткове право ратифікації і денонсації міжнародних договорів, оголошення війни і таке інше. Рада Республіки отримала лише дорадчі функції, її рекомендації не були обов’язковими для Національних зборів. Верхня палата лише вносила поправки до законопроектів, прийнятих Національними зборами. Главою держави був президент республіки, який обирався на сумісному засіданні палат парламенту строком на сім років. Він призначав голову уряду, державних радників, членів Верховної ради і Комітету Національної оборони, головував у раді міністрів.
57. V Респ. Франції
Ініціатором конституційної реформи був прийшов в травні 1958 на хвилі алжирського кризи до влади Шарль де Голль, який у грудні того ж року був обраний першим президентом П’ятої республіки. У 1965 де Голь був обраний на другий термін, але в 1969 пішов у відставку (після Травневих подій 1968)
П’ята республіка — період французької історії з 1958 року по теперішній час, визначається прийнятою в 1958 році новою конституцією Франції.
У порівнянні з Четвертою республікою (1946 – 1958) в ній значно посилені повноваження президента республіки, який має право розпуску парламенту і обирається всенародно (з 1962 по 2000) на сім років (з 2000 року — на п’ять років). Якщо в першому турі жоден з кандидатів не набере 50% +1 голос, потрібно другий тур голосування (на практиці другий тур був потрібний завжди). Попри те, що, згідно із законом про перегляд Конституції, на допомогу Уряду був створений Конституційний консультативний комітет, покликаний заповнити парламентський контроль за розробкою Конституції, основна робота зі складання нового Основного Закону Франції була доручена команді молодих членів Державної Ради під керівництвом міністра юстиції Мішеля Дебре. Голліст «першої години», непримиренний противник державної системи Четвертої Республіки, Дебре, гаряче схвалював ідеї, висловлені де Голлем у промові в Байє, і одночасно прихильник британських парламентських традицій, він наполіг на введенні посади Прем’єр-міністра, який очолює Уряд, як автономного, в тому числі й відносно Президента Республіки, державного органу.Таким чином, була збережена політична відповідальність Уряду перед Парламентом. Конституція 1958 року заснувала посаду Президента як арбітра, який втілює Державу. Але що слід розуміти під президентським арбітражем? Чи повинен Глава держави для цього відійти від політики, ставши затворником в Єлисейському Палаці, який здійснює свою владу лише в тому випадку, коли державна машина летить під укіс, або ж, навпаки, зобов’язаний виступати на перших ролях, щоб захистити національні інтереси, не дати Франції збитися з правильного шляху, чого не можна досягти без втручання в політику? Суперечка двох концепцій дозволила конституційна практика перших років життя П’ятої Республіки, яка, у свою чергу, складалася під прямим впливом алжирського конфлікту.
