У XIII ст. в Англії утворюється станово-представницька монархія. Ще за короля Генріха І (1100-1135 рр.) королівська влада була ослаблена. За Іоанна Безземельного (1199-1216 рр.) боротьба феодалів проти королівської влади загострилася. Барони, а також лицарі і міщани, скориставшись складним становищем короля під час його зіткнень з папою і боротьби з Францією, змусили його прийняти їх умови, що відобразилися у виданій королем «Великій Хартії вільностей» (1215 р.). Хартія підтверджувала права феодалів і захищала їх від свавільних і високих поборів, зловживань опікою над майном неповнолітніх і т. ін. Права короля на стягнення феодальних платежів були обмежені. Було передбачено захист вотчинних судів від втручання королівських судів.
В хартії барони зобов’язувалися не брати від своїх васалів поборів без їх згоди і не змушувати їх виконувати повинності у більшому розмірі, ніж ті, що передбачені за звичаєм. Вільним селянам було обіцяно не обтяжувати їх непосильними поборами і не розоряти їх штрафами. Підтверджується право купців вільно виїздити і в’їздити в Англію, вести торгівлю без обмежень. Встановлювалась єдина міра і вага. У випадку порушення королем хартії баронам було надано право вдаватись до силового примусу.
У 1258 р. барони скликали раду — парламент, який прийняв проект перебудови державного управління. Ці так звані «Оксфордські провізії» передавали управління Англією особам, що обиралися баронами. З 1295 р. у роботі парламенту почали брати участь представники міст і графств. Отже, під кінець XIII ст. в Англії виникає монархія, яка обмежується становим представництвом. З середини XIV ст. стани засідали окремо — виникає палата лордів (верхня палата) і палата громад (нижня палата).
У період абсолютної монархії реальна влада концентрувалась у руках короля, проте вищими органами влади і управління, вважались Таємна рада і парламент. Таємна рада складалась із вищих посадових осіб держави: лорда-канцлера, лорда-скарбника, лорда-зберігача печатки, лорда-адмірала та ін. Склад ради не був постійним. Роль і значення Таємної ради як органу законодавчого, виконавчого і судового проявлялась у діяльності її комісій і комітетів. Особливе місце серед них займала «Зоряна палата», яка була надзвичайним судом з цивільних і кримінальних справ. Через Зоряну палату король вів боротьбу проти великих феодалів і духовенства, з політичними злочинами.
У XIV ст. парламент оголосив короля главою церкви, а тому він призначав на вищі церковні посади, і тогочасна церква перестала підпорядковуватись Папі Римському і по суті була перетворена у частину державного апарату.
У період абсолютизму нижчою адміністративною одиницею Англії був приход, де всі питання (подать, ремонт доріг) вирішувались на зборах прихожан. Вся діяльність приходу ставилась під контроль двох мирових суддів, які призначали наглядачів за бідними і жебраками, затверджували приходські податі.Перша Хартія вольностей з’явилася в Англії за часів правління Генриха І (1068-1135 роки), молодшого сина Вільгельма Завойовника. Незаконно захопивши владу, оминувши Роберта Нормандського і потребуючи підтримки баронів, він дарував їм Хартію вольностей, гарантуючи в ній права і привілеї баронів. Другу вданій черзі Велику Хартію вольностей 1215 року було прийнято під час зіткнення між королем Англії Іоанном (Джоном) Безземельним, з одного боку, і баронами, городянами і провінційним дворянством – з другого. Більшість статей Хартії регулювали васально-ленні відносини. У них підтверджувалися права баронів. Встановлювалися суми рельєфу (виплата васалів на користь короля), порядок його одержання. Виплати королівських васалів обмежувалися феодальними звичаями (викуп короля з полону, грошова допомога під час посвячення його старшого сина в лицарі і на весілля старшої доньки). Закріплялося право передавання землеволодіння у спадок. Регламентувався порядок денного опікунства: опікун повинен був зберігати володіння і міг одержувати з нього прибуток. Визначалася підсудність баронів тільки суду рівних, тобто вони виводилися з-під юрисдикції королівських судів. Статті Хартії щодо прав городян і купців закріплювали стародавні вольності і звичаї городян. Купці одержували право вільного пересування і торгівлі. Встановлювалася єдина міра довжини і ваги.У Хартії виділяються політичні статті. Передбачалося створення ради з 25 баронів для контролю за королівською владою, а також Великої ради королівства з королівських васалів. Рада королівства наділялася фінансовими повноваженнями: “щитові гроші” на утримання армії та інші додаткові збори могли збиратися тільки за згодою ради. Велика хартія вольностей увійшла в історію як перший конституційний акт, який має значення для сучасного англійського конституціоналізму.
