Салічна правда
Салічна правда була створена наприкінці Vст. в часи правління короля Хлодвига (481-511) та доповнена його наступни¬ками. Текст оригіналу документа не зберігся, але є його рукописи (понад 80), з яких найбільш ранній датується 740 р. Дослідники поділяють їх на п’ять сімей. Текст Салічної правди написаний вульгарною варваризованою (з франкськими словами та висловами) патиною. За юридичною природою Салічна правда є досить складним документом: більшість її норм належить до звичаєвого права, та деякі з них змінені чи доповнені королівським постановами. Тож основними джерелами Салічної правди стали правові звичаї салічних франків, королівські укази та римське право.
Структурно Салічна правда поділяється на титули, що мають назву (в найстарішому списку (507-511 рр.) таких титулів 62, а в най¬пізнішому (за Карла Великого (768-814)) – 70), а титули поділяються на параграфи. Деякі з них мають доповнення, зроблені за допомогою королівських указів.
Одним з провідних завдань, яке вирішувала Салічна правда, був захист приватної власності, що прийшла на зміну колективній власності. Незважаючи на те, що Салічна правда використовувалась у тогочасних судах, вона не була збіркою систематизовано викладених правових норм, які стосуються всіх аспектів життя суспільства.
Для цього збірника були характерні: надзвичайно велика казуїстичність, неповнота, фрагментарність, безсистемність,
формалізм і партикуляризм. Зміст Салічної правди свідчить про те, що це був збірник ранньофеодального права. Після розпаду Франкської держави, завершення феодалізації та утворення на її території багатьох народностей Салічна правда втратила своє значення. Франкська держава (королівство; фр. royaumes francs , лат. regnum (imperium) Francorum ) – Умовна назва держави в Західної і Центральної Європі c V по IX століття, яке утворилося на території Західної Римської імперії одночасно з іншими варварськими королівствами. оролівство франків було засноване королем Хлодвигом I з роду Меровінгів і протягом трьох століть стало найпотужнішою державою Західної Європи.Вихідним моментом в утворенні Франкської держави було завоювання салічними франками на чолі з Хлодвигом I останніх римських володінь в Галлії в 486 році. В ході багаторічних воєн франки на чолі з Хлодвигом завоювали також велику частину володінь алеманнов на Рейні (496), землі вестготів в Аквітанії (507) і франків, які жили по середній течії Рейну. При синів Хлодвіга було завдано поразки королю бургундов Годомару (534), а його королівство включено до королівства франків. В 536 році остготский король Вітігіс відмовився від Провансу на користь франків. У 30-і рр.. VI ст. були також завойовані пріальпійськіє володіння алеманів і землі тюрингов між Везером і Ельбою, а в 50-і рр.. – Землі баварів на Дунаї. Держава Меровінгів представляла ефемерне політичне утворення. У ній не було не тільки економічної та етнічної спільності, а й політичного та судово-адміністративного єдності (відразу ж після смерті Хлодвіга його 4 сини розділили між собою Франкское держава, лише іноді об’єднуючись для спільних завойовницьких походів).
- Формування ранньофеодальних відносин в Англії.
